Твір-мініатюра чому мене вчить повість захар беркут​

Доки будемо жити в громадськім порядку — доти ніяка ворожа сила не переможе нас». ці слова сказав головний герой повісті івана франка «захар беркут». він давно переконався, що людина сама, без громади, слабка і безпорадна. нічого людина сама не вдіє. тому ці слова звучать заповітом нащадкам.

читаючи твір і. франка, кожний захоплюється тухольцями, їх непереможним духом, вірністю, патріотизмом. проблема патріотизму була, є і завжди буде актуальною. і захист вітчизни — це священний обов'язок кожного громадянина.

в образі захара втілені мудрість, мрії і прагнення цілого народу. думаю, цією повістю і. франко хотів сказати, що загарбник, який би численний він не був, буде знищений. автор закликає свій народ до єдності й утверджує думку: народ непереможний доти, доки він згуртований. ця повість учить любити свій народ, свою країну, яка зазнала стільки незгод у минулому, вірно їй служити, цінувати єдність і згуртованість.

я вважаю що, автор вчить нас бути гідними нащадками славного патріота і волелюбця захара беркута.

=5832/20736=9/32=0.28125

Рассматривая особенности построения системы персонажей и раскрытия характеров, необходимо иметь в виду следующие обстоятельства. во-первых, автор создает образы своих героев по принципам реализма, сохраняя, однако, верность некоторым чертам классицизма и романтизма. во-вторых, грибоедов отказался от традиционного разделения персонажей на положительных и отрицательных, что отразилось и в различии критических оценок, данных образам чацкого, софьи, молчалина. чацкий, например, помимо положительных качеств — ума, чести, мужества, разносторонней образованности — обладает и отрицательными — излишней горячностью, самоуверенностью и бесцеремонностью. фамусов помимо многочисленных недостатков обладает важным достоинством: он заботливый отец. софья, так безжалостно и бесчестно оклеветавшая чацкого, умна, свободолюбива и решительна. угодливый, скрытный и двоедушный мол-чалин также неглуп и выделяется своими деловыми качествами. попытки критиков абсолютизировать положительные или, напротив, отрицательные стороны героев приводили к одностороннему их восприятию и, следовательно, к искажению авторской позиции. писатель принципиально противопоставил традиционному способу создания персонажей, основывавшемуся на классических амплуа и гиперболизации какой-либо одной черты характера (“карикатур”, по определению грибоедова), способ изображения общественных типов, прорисованных через индивидуальную детализацию как разносторонние и многомерные характеры (названные автором “портретами”).