Цытатная характарыстыка туляги з камедыi "хто смяецца апошнi"
, ! )​

Бредбері Рей Дуглас (нар. 1920 р.) — американський письменник, автор повістей, романів, новел, п’єс, 60 телесеріалів, якого справедливо називали «королем фантастики».

Основні твори: «Марсіанські хроніки» (1951), «451° за Фаренгейтом» (1953), «Людина в малюнках» (1955), «Ліки від меланхолії» (1956), «Кульбабове вино» (1957).

Народився 25 серпня 1920 р. в маленькому містечку Вокіган на березі великого озера Мічиган. Ім’я Дуглас отримав на честь актора німого кіно Дугласа Фербенкса. Дитинство Бредбері, як свідчать біографи, спочивало на трьох китах. Ними були: природа, книжки, фольклор, плюс сімейна легенда про бабусю, яку нібито спалили 1692 р. внаслідок знаменитого Салемського процесу над відьмами. Бредбері був вразливою дитиною, абсолютно не придатною до традиційних хлоп’ячих розваг. І тоді на до прийшли книжки. Літературні герої в уяві хлопчика були такими ж реальними, як мама чи дядько. Найулюбленіший — капітан Немо. Мріяв про космос, а з 12-ти років — про письменницьку діяльність. Про це Бредбері розповідає в повісті «Кульбабове вино». Відтоді починається його друге життя — у книгах. Він марив героями книг Честертона, Едгара По, Діккенса, Хемінгуея… «Жуль Берн був моїм батьком; Уеллс — мудрим дядечком, Едгар По доводиться мені двоюрідним братом, моєю матір’ю, цілком імовірно, булла Мері Шеллі, творець «Франкенштейна», — згадував письменник. Про своє становлення як письменника Бредбері розповів у статті «Як замість коледжу я закінчив бібліотеку, або Думки підлітка, що побував на Місяці в 1932 році» (1971). В університеті не навчався через брак коштів. Тому зовсім не випадково, як згодом відзначатимуть дослідники його творчості, фортецею Добра в його романах та оповіданнях буде міська бібліотека. Не випадково і те, що охоронці знань, «люди — книги», залишатимуться останніми «острівцями вільнодумства і людяності». Перше оповідання з’являється 1938 р. Але письменник дуже суворо ставиться до написаного ним. Спалює те, що йому не подобається. Бредбері захоплюється ідеями технократії. Технократи вважали, що основні проблеми суспільства пов’язані з неефективним управлінням економікою. За часів економічної скрути працює вдень рознощиком газет. У вільний час пише твори. Стає відомим і навіть популярним автором фантастичних оповідань, у яких намагається зазирнути в майбутнє людства. Така література отримала назву футуристичної (від лат. futurum — майбутнє), а наявність у ній прекрасних і гармонійних картин майбутнього, де неможливі війни, голод, беззаконня й несправедливість і всі люди щасливі… додавало до цієї назви ознаку утопічної. Майбутнє у творах Бредбері — це результат розвитку технократичної цивілізації. Однак не досягнення науки й техніки цікавлять письменника. У центрі його уваги — людина та її цінності в технократичному світі.