Спільні ознаки народних пісень і пісень марусі чурай
50б

Героїко-романтичне оповідання "дорогою ціною" м. м. коцюбинський написав у 1901 році, коли минуло вже сорок років з часу надання волі кріпакам. події ж твору розгортаються у тридцятих роках xix століття, за тридцять років до її проголошення. але сучасникам письменника були близькі страждання та поневіряння героїв оповідання, бо в україні, звільненій від кріпаччини, розпочався новий етап боротьби з експлуататорами. і за перемогу на цьому етапі історії нації багатьом доводилося платити дорогою ціною.  що ж це за ціна, якою вимірювалася споконвічно бажана людством воля? це - власне життя! коцюбинський доводить, що життя дорівнює волі, а волю можна виборити лише життям. і це стосується не тільки героїв оповідання - остапа та соломії, здатних на все заради волі. я вважаю, що в їх образі письменник узагальнив увесь поневолений український народ, який вже ставав на революційний шлях. у уяві м. коцюбинського поневолене селянство - це вже не "віл у ярмі". саме для того, щоб показати "жевріння іскри у попелі", автор насичує оповідання показом тієї ціни, тих жахливих пригод, які на кожному кроці чекали на втікачів від панського ярма, коли "почуття дійсності втрачалося".  як же треба було настраждатися у кріпаччині, як же треба було вірити у здобуття волі, щоб заради неї мужньо йти до мети через страшну небезпеку! стрілянина, блукання соломії у комишах, пожежа у плавнях, зустріч пораненого остапа з голодним вовком, бій на дунаї з турками, загибель соломії - все це та дорога ціна волі, гідності, щастя.  найвищу ціну заплатили герої м. коцюбинського за волю, за щасливе життя. сум і відчай наповнює душу після прочитання твору. але, незважаючи на трагічну кінцівку оповідання, автор возвеличує волелюбність рідного народу, для якого шлях до щастя - це самовіддана боротьба за волю та незалежність.