План "капитанская дочка". не списано с одного и того же сайта у других людей! . и краткий перессказ по плану если можно​

ответ:

в 1836 году александром сергеевичем пушкиным была написана повесть «капитанская дочка», которая явилась описанием пугачевского восстания. в своём произведении пушкин основывался на реальных событиях 1773-1775 годов, когда под предводительством емельяна пугачева (лжецаря петра фёдоровича) яицкие казаки, взявшие себе в услужники беглых каторжников, воров и злодеев, начали крестьянскую войну. петр гринёв и мария миронова – персонажи вымышленные, но в их судьбах правдиво отражено горестное время жестокой гражданской войны.

свою повесть пушкин оформил в реалистичной форме в виде записок из дневника главного героя петра гринева, сделанных через годы после восстания. лирика произведения интересна подачей – гринев пишет своё дневник в зрелом возрасте, переосмыслив всё пережитое. на момент восстания, он был молодым дворянином, верным своей императрице. на бунтовщиков он смотрел, как на дикарей, которые с особой жестокостью воюют против народа. в ходе повествования видно, как бессердечный атаман пугачёв, десятками казнящий честных офицеров, со временем волею судьбы завоевывает расположение в сердце гринева и обретает в его глазах искорки благородства.

Є у нашій українській літературі імена, що увібрали в себе живу душу народу, стали часткою його життя.  Таким ім’ям для нас, українців, є ім’я Тараса Григоровича Шевченка, чия поезія от уже понад сто років викликає в людях почуття гордості і захоплення красою, своєю силою і народною мудрістю.

Геніальний поет цілком справедливо посідає перше місце серед ВЕЛИКИХ УКРАЇНЦІВ, був і залишається духовним батьком нашого народу. Автор безсмертного „Кобзаря” все своє життя присвятив боротьбі за визволення українців від соціального і національного поневолення.

Чи не найбільш принизливим у людському середовищі є рабство у будь-яких його формах і проявах. Однією з таких форм і було, за своєю суттю, кріпацтво в царській Росії, проти якого рішуче виступав Шевченко в своїх віршованих творах «Розрита могила», «Чигирине, Чигирине», «Наймичка», «Сон», «Сліпий» («Невольник») та деяких інших. Згадаймо, що й сам Тарас до 24 років був безправним кріпаком панів, а потім таким же підневільним солдатом у царській армії, безправним засланцем самодержавного режиму, але аж ніяк не вільним громадянином Російської імперії. Ніхто не повинен бути в рабстві або у підневільному стані — визначає стаття четверта Декларації, проти чого і боровся Шевченко майже за сто років до прийняття цього важливого міжнародного правового документа.

Наприкінці 1845 року, будучи важко хворим, Шевченко написав свій знаменитий «Заповіт» (цикл «Три літа»), у якому проголосив заклик до боротьби з самодержавством за визволення українського народу з неволі. Переконливо-стверджуючими є його пророчі слова: «Борітеся — поборете!».

А чи не є актуальними й сьогодні слова Кобзаря: «Чия правда, чия кривда, і чиї ми діти?». Або ж такі: «Якби ви вчились, так, як треба, то й мудрість би була своя», — чи не нам вони адресовані? У написаному на засланні вірші «Чи ми ще зійдемося знову?» Тарас Григорович щиро радив: «Свою Україну любіть, Любіть її во время люте, В останню тяжкую минуту за неї Господа моліть».

З позицій сьогодення можна говорити й про нечіткість його ідеологічних переконань. У політико-правових поглядах Шевченка поєднувалися революційні ідеї демократизму, народництва, самостійності та незалежності України: «В своїй хаті — своя правда, і сила, і воля», де кожна людина матиме право на громадянство. Основою народного самоуправління, як свідчать його віршовані думи, що «стали на папері», мала бути суспільна власність, зокрема власність на землю, а ідеалом — трудова демократична республіка. «Де немає святої волі, не буде там добра ніколи…» — писав він у своєму вірші «Бодай кати їх постинали». Воля народу повинна бути основою влади уряду, про що і писав та до чого прагнув Тарас Шевченко у своїх думках і багатьох літературних творах.

Літературний спадок Т. Г. Шевченка, його життя та діяльність потребують подальшого глибокого і різнобічного вивчення та дослідження, як сучасними, так і прийдешніми поколіннями українців. Але не менш важливим є слідування заповіту Великого Кобзаря, особливо у справі єдності нації, братерства народу, правди та правового державотворення.

Объяснение: