Ф.шиллер ,,до радості" у перекладі м.лукаша ,написати художні засоби цього твору

ответ:

"ода до радості" — ода, написана фрідріхом шиллєром для дрезденської масонської ложі, у якій звеличується єдність усіх людей.

рік написання — 1785. тема — заклик в пісні людям об»єднатися. ідея —  возвеличення єдності усіх людей. ода «до радості» стала гімном європейського союзу, тому що вона містить заклик до світового суспільства стати єдиним, зрозуміти, що ми всі рівні і підкорюємся богу.

риторичні звертання: радосте, небесна іскро! обнімітесь, міліони! браття! певно над всі зорі любий наш отець сидить. поклонітесь, мілійони! терпіте ж, мілійони! ви ж, єхиди ви зрадливі, пагуба вам, злочестиві! браття! словом приязним поминаймо всіх померших.

риторичні запитання: де ж небесний ваш отець?

риторичні оклики: і нехай ся повна чаша бризне з небес вином! генію добра не мертву віру принесімо в жертву!

порівняння: в райську церківцю твою, ніби крильми, линем бистро;   судить бог, як ми самі.

епітети: мізерного зерна, пишний мир, присяга тверда, безвинну кров.

метафори: нехай же й та година, що про всіх вона єдина, буде в бозі сном смачним! нехай померші живі будуть в дусі божім вік; визвол з пут, із тих кайданів, що насильство знай кує; радосте, небесна іскро!

    ф. тютчев

  чародейкою зимоюоколдован, лес стоит,и под снежной бахромою,неподвижною, немою,чудной жизнью он блестит.                    и стоит он, околдован,не мертвец и не живой -сном волшебным очарован,весь опутан, весь окованлёгкой цепью                       солнце зимнее ли мечетна него свой луч косой -в нём ничто не затрепещет,он весь вспыхнет и заблещетослепительной красой.

константин снежинкасветло-пушистая,                      снежинка белая,какая чистая,                      какая смелая! дорогой бурною                      легко проносится,не в высь лазурную,                      на землю просится.лазурь чудесную                      она покинула,себя в безвестную                      страну низринула.в лучах блистающих                      скользит, умелая,средь хлопьев тающих                      сохранно-белая.под ветром веющим                      дрожит, взметается,на нем, лелеющем,                    светло качается.его качелями                    она утешена,с его метелями                  крутится бешено.но вот кончается                      дорога дальняя,земли касается,                      звезда кристальная.лежит пушистая,                      снежинка смелая.какая чистая,                      какая белая!