Чему равна фаза колебаний за 2с,если частота 1.5гц

17 вересня 1864 Михайло Михайлович народився у Вінниці в сім’ї дрібного урядовця.

1875 — 1876 Навчання в початковій школі

1876 — 1880 Навчання в духовному училищі у Шаргороді.

1881 родина Коцюбинських повернулася у Вінницю. Через тяжке матеріальне становище сім’ї йому не вдалося продовжити освіту: мати осліпла, а згодом (1886) помер батько. Відповідальність за родину з 4 осіб лягла на плечі Михайла.

1886–1889 Він дає приватні уроки і продовжує навчатися самостійно.

1884 Написав оповідання «Андрій Соловко, або Вченіє світ, а невченіє тьма». Першу спробу молодого автора розкритикували, але його це не зламало – він пише й далі, але твори до друку не подає.

1890 Львівський дитячий журнал «Дзвінок» опублікував його вірш «Наша хатка».

1892-1896 Працював у складі Одеської філоксерної комісії, яка боролася зі шкідником винограду

1898 Переїзд до Чернігова. Спочатку займав посаду діловода при земській управі, тимчасово завідував столом народної освіти та редагував «Земский сборник Черниговской губернии».

1890-1900 Працює в міському статистичному бюро. Зустрів Віру Устимівну Дейшу, яка стала його дружиною, в них було 4 дітей. Щотижня у будинку письменника збирались письменники і поети – Василь Блакитний, Микола Вороний, Павло Тичина. Згодом Коцюбинський почав мандрувати. Він об’їздив майже всю Європу, щоб вилікуватися (хворів астмою та туберкульозом).

1895 «Для загального добра»

1896 «Пе-коптьор»

1897 «Посол від чорного царя»

1898 «Відьма»

1901 «Дорогою ціною», оповідання «Лялечка»

1904 Коцюбинський написав і опублікував оповідання «Fata Morgana»

1906 — 1912 Крім другої частини «Fata morgana» М. Коцюбинський створює новели «Сміх», «Він іде» (1906), «Невідомий», «Intermezzo», «В дорозі» (1907), «Persona grata», «Як ми їздили до Криниці» (1908), «Дебют» (1909), «Сон», «Лист» (1911), «Подарунок на іменини», «Коні не винні», образки-етюди «Хвала життю!», «На острові» (1912), а також повість «Тіні забутих предків» (1911).

1911 — 1912 Написав «Коні не винні» та «Подарунок на іменини». «Товариство прихильників української науки і штуки» призначило М. Коцюбинському довічну стипендію в розмірі 2000 крб. на рік, щоб він міг звільнитись зі служби. Проте письменник почував себе дедалі гірше.

Літо 1912 Художні нариси «Хвала життю!» й «На острові»

25 квітня 1913 Михайло Коцюбинський помер. Поховали письменника на Болдиній горі у Чернігові, улюбленому місці його щоденних прогулянок.