Твір на тему світове значення української народної творчості

ответ:

усна народна творчість — це основа нашої безмежно багатої культури. це наш дух, наша душа, наша пісня, якій світ дав найвищу оцінку. використання вікового досвіду народу завжди нашим письменникам. починаючи від котляревського, ми можемо побачити в їхніх творах яскраві зразки народної мудрості, цього невичерпного й справді цілющого для художника джерела.

фольклор бере свій початок ще з тих часів, коли не було ні писемної літератури, ні письма взагалі. усна народна творчість слугувала народу для власних потреб, як-то: колискові, казки, загадки, примовки. вони мали прищепити дитині любов до народної творчості, надати їм зразки моральної норми поведінки, сформувати естетичні смаки.

протягом століть напруженої боротьби за національне і соціальне визволення український народ творив сувору, мужню й водночас ліричну поезію — думи та пісні. ці перлини народної творчості не втратили і ніколи не втратять свого наукового та культурного значення, адже в них відбито світогляд народу на кожному етапі його історичного розвитку, його моральноетичні погляди, естетичні смаки.

основний пафос дум — оспівування ратних подвигів українського народу, проповідування здорової суспільної та сімейної моралі. герої таких дум як "втеча трьох братів із города озова", "отаман максим старий", "іван богун", "хмельницький та барабаш", "олекса попович" стали вже загальновідомими символами боротьби за краще майбутнє українського народу. кобзарі співали ці думи в українських містах та селах, несучи людям звістку про подвиги, віщуючи про нові битви та події визвольної боротьби.

історична пісня, як і дума, збагачувалась кращими надбаннями близьких їй жанрів народнопоетичної творчості, хоч завжди була цілком самостійним жанром. історичні пісні були покликані зобразити страждання людей, коли палали міста та села україни, коли молодих людей забирали в полон, а старих — нищили. про це йдеться у таких відомих історичних піснях, як "зажурилась україна, бо нічим прожити", "за річкою вогні горять", "в цариграді на риночку".

сюжети нашої минувшини, оспіваних народних піснях та думах, невмирущі, вони вічні. саме тому українські письменники намагалися використати їх для створення не тільки історичних, але й художніх творів. завдяки їм віковий досвід народу й досі передається з уст в уста наступним поколінням.

Хронологічна таблиця “життя та творчість тараса григоровича шевченка” 9 березня 1814 року – народження видатного поета . навесні 1837 року – шевченко тяжко захворів. 22 квітня 1838 року – викуплений з кріпацтва. восени 1839 року – шевченко знову тяжко захворів. 1838-1845 роки – наука в академії мистецтв у м.петербург. 1840 року – вийшов “кобзар”. 1839 – 1841 роки – працює над поемою “”. 1841 року – поема “”. 1843 року – шевченко приїздив на україну. восени 1845 року – хворів на гарячку в переяславі. 1845 року – написано п’ять поем : ”кавказ”,”єретик”,”великий льох”,”наймичка”, “і мертвим, і живим…” та всесвітньо відомий “заповіт”. 5 квітня 1847 року – шевченка заарештовано і відправлено до петербурга. восени 1847 року – у вогких казематах орської фортеці шевченко захворів на ревматизм. 1847 року –   був вміщений у лазарет. 1848 року – брав участь в науковій експедиції для вивчення опису аральського моря. 1848-1858 роки – військова служба, в окремому оренбурзькомо корпусі. 17 жовтня 1850 року – переведено в  новопетровське   укріплення . 1855 року –   хворів на виснажливу малярію. 2 серпня 1857 року – поета було звільнено. 1858 року – було видано дозвіл про виїзд на україну. влітку 1859 року – тарас григорович поїхав на україну, в рідне село кирилівку. 1859 року – в лейпцігу вперше надрукована поема “кавказ”. 10 березня 1861 року – тарас шевченко зайшов у свою майстерню, упав і замовк навіки. 22 травня 1861 року – тіло великого кобзаря перевезене на україну і захоронене в каневі на чернечій горі. !