Древнейшие люди жили коллективами. учёные считают, что численность коллектива была не менее 30 и не более 100. почему именно такие цифры?
!

22 червня 1941 року фашистська німеччина віроломно напала на радянський союз. почалася велика вітчизняна війна. за перші місяці війни 70464 мешканці області (з них – 18884 жінки) записалися добровольцями на фронт.          обставини військового часу вимагали негайної перебудови роботи промисловості, транспорту, сільського господарства. вже з перших днів війни миколаївські заводи і інші підприємства області були переведені на випуск озброєння, боєприпасів, ремонт військової техніки – для потреб фронту. швидкими темпами освоювалося виробництво протитанкових мін, артилерійських снарядів, авіабомб, детонаторів. робітники оголошували себе мобілізованими і добровільно працювали в цехах по півтори – дві зміни. першою для суднобудівників стала інтенсивна робота з метою найшвидшого закінчення і здачі кораблів, що знаходилися на плаву і мали великий відсоток технічної готовності.          складні і стояли перед працівниками сільського господарства області. багато механізаторів пішли в червону армію, на їх місце прийшли жінки. на збиранні врожаю працювали всі жителі сіл, а також населення міст. за рішенням обкому партії, в місті створювалися винищувальні батальйони і загони народного ополчення. вони цілодобово охороняли промислові підприємства, поля з іще незібраним хлібом, лікарні, водонапірні башти, колодязі, чергували біля телефонів у всіх організаціях.          а тим часом фронт наближався до миколаєва. вже був узятий первомайськ, почалася евакуація основних промислових підприємств, разом з кваліфікованими працівниками углиб срср.          5 серпня над миколаєвом з'явилися фашистські бомбардувальники. на суднобудівельні заводи, електростанції, вокзал, порт були скинуті бомби, запалали пожежі. 16 серпня гітлерівські війська захопили миколаїв, а незабаром та ж доля спіткала всю область.          з перших днів окупації фашистські загарбники почали так званий «новий порядок». накази і розпорядження, якими фашисти регламентували життя жителів миколаєва, закінчувалися словами: «за неслухняність – смертна страта». фабрикою смерті стали табори «шталаг-364» (с. темвод на околиці миколаєва), в с. грейгове жовтневого району. фашистські кати скоювали масові вбивства в с.богданівка доманівського району. за роки окупації загарбники убили і замучили понад 105360 громадян, з них 74660 мирних жителів області, серед яких діти, старики, жінки, громадяни єврейської національності, 30699 – військовополонених. 25 тисяч чоловік насильно вивезено до німеччини. спалено сотні населених пунктів, зруйновано багато заводів, підприємств, житлових будинків, історичних пам'ятників. в умовах жорсткого окупаційного режиму росла хвиля опору: виникали підпільні організації, групи, партизанські загони.          на території області діяло 110 підпільних організацій, партизанських загонів і диверсійно-розвідувальних груп. серед них: підпільна організація «миколаївський центр», «центр», «патріот батьківщини», «партизанська іскра», «вознесенський центр», баштанський і казанківський партизанські загони і багато інших. більше 25000 патріотів у складних і важких умовах підпілля вели жорстоку боротьбу з лютим ворогом. багато хто з них нагороджений орденами і медалями, а четирьом– в. о. лягіну, п. к. гречаному, в. с. моргуненку, д. г.дяченко присвоєно звання героя радянського союзу