Твір на тему "нащо ми читаємо класиків". дякую.

ответ:

объяснение:

навіть якщо хтось і не хоче це усвідомлювати, але мистецтво є людство повсякчас. йому властива цікава ознака: у певні періоди першість ведуть окремі види. так, в епоху античності розквітали театр, скульптура, архітектура. в епоху відродження — література, живопис. у хіх столітті людство захоплювалося літературою. а що сьогодні?

молодь віддає перевагу комп'ютерним іграм, теле- та відеофільмам, кіно, музиці, і книжки, як і сам процес читання, багатьом нецікавими і втомливими. справді, у ххі столітті не можна стверджувати, що художня література серед інших видів мистецтва посідає почесне місце номер один. водночас це не означає, що, по-перше, немає її палких прихильників, а по-друге, вона не відіграє важливої ролі в духовному житті людини й народу загалом.

пригадайте з власного досвіду, чи переживали ви ось такі моменти. перегорнуто останню сторінку твору, а на серці так тепло, так хороше, ніби не хочеться розставатися з найріднішими людьми, друзями чи близькими родичами. чи плакали ви хоча б один-єдиний раз, коли сюжет літературного твору закінчувався трагічно? юнаки можуть заперечити: чоловіки не плачуть. згода. тоді чи не замислювалися ви над тим, чому людина загинула, за які ідеали, у якому віці? дуже пафосний твір, — скажете ви. гаразд. а якщо ви любите детективи, то чи не розгадували разом з автором ребус про вбивцю? а пригадайте, чи у вашому серці не залишився хоча б рядок з поетичного тексту, який ви вивчили на уроках літератури? і цей рядок вряди-годи зринає у вашій пам'яті, і зринає в такі миті, коли вам ця думка чи емоція, висловлена в ньому, вкрай потрібна?

оце і є той великий і неминучий вплив літератури на людину, на формування її духовності, на виховання її почуттів. зрозуміло, якщо сучасний бізнесмен, засліплений прагненням наживи, скажімо, прочитає твір івана карпенка-карого „сто тисяч“, то навряд чи тієї ж миті він стане чесним, позбавиться авантюризму. чи людина-боягуз, ознайомившись з історією справжнього героя, скажімо, в українських думах, перетвориться на найхоробрішу з хоробрих. такого не буває, — скажете ви. так, це слушна думка. але вплив літератури на людину не такий прямолінійний, однозначний. і кожний твір вимагає певної роботи розуму й душі, щоб осягнути глибину того, що сказав письменник.

завдання уроків літератури якраз і полягає в тому, щоб навчити учнів розуміти й захоплюватися художніми творами. реалізується це на творах літературної класики, що пройшли перевірку часом і становлять золотий фонд національної літератури.

коли ми говоримо про літературну класику, то маємо на увазі значні, масштабні, взірцеві твори, створені талановитими, обдарованими від природи авторами. у цих книжках відображено духовні пошуки суспільства в той чи інший період. відтак письменники-класики — це ті, чиї твори вивчають у середніх школах, вищих навчальних закладах, кому створено пам'ятники, чиїм іменем названо вулиці, міста, театри. нагадаємо, що слово „класичний“ походить від латинського сlаssісus, що в перекладі означає „зразковий“. отож саме такі класичні твори (і їх автори) становлять справжню духовну скарбницю людства.

серед літературних класиків вирізняють письменників, які здобули всесвітню славу. в українській літературі — це тарас шевченко, леся українка, іван франко. поряд з ними існують класики національні, — ті, чиї твори стали подією в історії буття того чи іншого народу. в україні це відома плеяда художників слова, починаючи з івана котляревського.

загалом література є людині глибше пізнати світ, довідатися про нове, досі не знане. у цьому полягає її пізнавальна функція.

художнє слово завжди звертається до душі людини. воно покликане зворушити її і через почуття вплинути на розум, примусити задуматись, а то й проаналізувати думки письменника, його опосередковане звернення до читача у формі художнього твору. так література є напрацювати шкалу істинних моральних цінностей. у цьому її виховне значення.

ви можете знати кілька іноземних мов, володіти комп'ютером, бути по-сучасному розкутим і прагматичним (принаймні на словах) і водночас мріяти про щирість і теплоту людських стосунків у родині, класі, у шкільному колективі, вірити в ніжне і всеосяжне кохання. усі ці емоції подарує вам художня література. а також навчить і підкаже шляхи пошуку своєї життєвої дороги, щастя, кохання, гармонії зі світом, розуміння себе.

література виконує й важливу естетичну функцію. слово „естетичний“ ви чуєте часто. а чи завжди розумієте його зміст? він проясниться, коли пригадати, що означало слово в давньогрецькій мові, — те, що адресовано нашим відчуттям, зокрема зору, слуху. а література до них і апелює, бо матеріалом художнього образу є слово. його ми сприймаємо і слухом, і зором, тоді як живопис — тільки зором, музику — тільки слухом. пізніше виникне наука — естетика. вона вивчає той ідеал прекрасного, який постає у творах мистецтва, літературі зокрема. пригадаймо слова тараса шевченка з поеми „сон“ („у всякого своя “):

Любимица графа Наташа – одна из центральных персонажей эпопеи «Война и мир». Образ Наташи Ростовой в восприятии читателя складывается постепенно – от главы к главе, от события к событию. Но одно ясно точно: Лев Толстой, создавая свою обширную литературную вселенную, подчеркнуто симпатизирует юной Ростовой.

Объяснение: