Кто знает , вам сюда! здесь надо написать глагол и приписать к нему окончание которое подходит к местоимению) , ​ буду за вашу ​

ich   kann   klavier spielen.

du   kannst   morgen um 20.00 uhr kommen.

er kann   deutsch sprechen.

wir können   geige spielen.

ihr   könnt   französisch verstehen.

sie   können   alles.

ich   möchte pizza essen.

du möchtest keine pizza essen.

er möchte   eine cola trinken.

wir   möchten   keine cola trinken.

ihr   möchtet   lieber mineralwasser trinken.

sie   möchten ins kino gehen.

ich   darf   auto fahren.

du   darfst nicht auto fahren.

er darf lange fernsehen.

wir   dürfen bier trinken.

ihr   dürft   nicht arbeiten.

sie   dürfen   nach hause gehen.

запомни! модальные глаголы относятся к неправильным глаголам, поэтому нужно запомнить, как они изменяются по лицам.

- модальные глаголы в 1-м и 3-м лице единственного числа не   имеют личных окончаний.  

- все модальные глаголы (кроме "sollen") меняют в единственном числе презенса корневой гласный.

на пасіці

на старості літ джеря любив довгими зимніми вечорами розказувати дочці й онукам, де він бував, що він бачив, у яких краях ходив, з якими людьми зустрічався. діти слухали його й засинали коло його і на його руках.

на все літо джеря перебирався в свій хуторець. він був за пасічника й і в інших пасіках, котрі стояли поблизу.

невеличка пасіка стояла в і, на косогорі, у садочку, а проти неї стояла крута гора, як стіна, вся зверху покрита густим лісом, а внизу густою ліщиною.

коло пасіки росли старі сади. між ними подекуди стояли здорові старі дуби, ніби скелі. , вкрита садками, вилась попід горою і ховалась далеко в старому липовому лісі.

невеличка джерина пасіка була обгороджена низьким тином. коло тину притулився курінь. попід вуликами вилися прочищені стежки, а серед пасіки стояв важкий низенький хрест. під хрестом стояло корито з водою для бджіл, потрушеною стеблами соломи.

коло пасіки росли яблуні й груші, посхилявши густе гілля в пасіку над вуликами. за пасікою зеленів маленький баштан. довге гарбузиння вилізло на курінь і почіплялось до тину. на самому курені вгніздився здоровецький гарбуз, неначе виліз, щоб погріти своє біле черево на сонці.

джеря сидів на пеньку коло вогню і держав на руках маленького замурзаного онучка. коло нього сиділи дві дівчинки-внучки, а старший хлопець стояв проти діда і не зводив з нього очей. дочка любка принесла дідові харч у клунку і стояла під гіллям груші, схиливши голову і підперши щоку долонею. дід розказував онукам про далекий край, про чорне море, про лиман. діти слухали, неначе якусь дивну казку.

а в пасіці гули у вуликах бджоли своїм глухим гуком, неначе вони були закопані десь під землею. у вічках подекуди ліниво лазило кілька бджіл. дві-три бджоли сновигали ліниво понад хрестом, та й ті незабаром ніби падали у вічка. у пасіці пахло медом, пахло молодою травою та польовими квітами. серед пасіки десь взялася кавуняча огудина, сплелась із бадилиною, березкою та широким листком огірків і побігла до одного вулика довгою зеленою стежкою. між вуликами зеленіла трава, синіли сині дзвоники, показуючи свої ясні осередочки; під тином червоніла, ніби кров’яні краплі, червона смілка, ріс жовтий кущик дроку. косе проміння промкнулось під яблунями та важкими дубами й ніби запалило зелену траву, вулики, зелене листя на грушах, ще й облило сивого діда червонястим світом.

уже сонце зайшло, уже ніби дрімота розлилась над густими садками, над густим лісом, а дід усе розказував, а діти все слухали, а бджоли гули, неначе гула звучними струнами кобза.

(400 сл.) (за і. нечуєм-левицьким)