Написати лінгвістичне повідомлення про частини мови​

частини мови поділяються на три групи: самостійні , службові та окрема група частин мови.

1. самостійні частини мови.

до цієї групи належить:

-іменник

- прикметник

- дієслово

- займенник

- прислівник

- числівник.

самостійні частини мови можуть називати предмети, вказувати на їхні ознаки та кількість або ж описувати дію. головною ознакою самостійних частин мови є те, що вони – члени речення, що мають граматичну вагу та своє лексичне значення.

2. службові частини мови

до неї належать:

- сполучник

- прийменник

- частка.

роль службових частин мови в реченні – зв’язок слів між собою, надання певних емоційних відтінків членам речення або творення нових слів і морфологічних форм.

3. окрема група

до неї належать:

- вигук

- звуконаслідування.

і. самостійні частини мови.

іменник – назва предметів та будь-яких явищ.

наприклад, стіл, вітер, ганна.

іменник зазвичай буває підметом або додатком (у непрямих відмінках).

прикметник – вираження ознаки предметів.

наприклад, високий, красива, дерев'яний.

прикметник – це типове узгоджене означення.

однак у нетиповому варіанті прикметник також може виступати іменною частиною складеного присудка.

дієслово – вказівка на дію або стан предметів чи явищ.

наприклад, біжу, переїхав, зробити.

дієслово – це типовий присудок. але не тільки!

дієслова іноді можуть виступати в ролі підмета, додатка, обставини та навіть означення.

що стосується дієслівних форм, то дієприкметник у реченні – це означення чи іменна форма складеного присудка; а дієприслівник – це обставина.

займенник – вказівка на особу або предмет.

наприклад, я, твій, той.

займенники, що вказують на предмети в реченні відіграють роль підмета та додатка. а займенники, які вказують на порядок при лічбі та ознаки, звичайно, стають означеннями.

прислівник – виражає ознаку дії чи іншої ознаки.

наприклад, холодно, тричі, стрімко.

прислівник частіше за все буває обставиною та тільки іноді – неузгодженим означенням.

службові частини мови не є членами речення, але давайте розберемо, яку граматичну роль вони відіграють.

числівник – назва кількості предметів або явищ та їхній порядковий номер.

наприклад, сто, перший, десятеро.

числівник часто буває підметом (часто – разом з іменником), але в непрямих відмінках може виступати додатком та означенням.

іі. службові частини мови.

сполучник – зв’язок між собою частин речення та однорідних членів речення.

сполучники сурядності існують у реченні для приєднання однорідних членів та частин складносурядного речення. сполучники підрядності єднають підрядне речення з головним у складнопідрядному реченні.

частка – виражає відтінки мовлення.

частка потрібна для вираження чи підсилення конкретного слова або словосполучення. також за частки окреслюється питання, ствердження чи заперечення в реченні.

ііі. окрема частина.

вигук та звуконаслідування виражають почуття та емоції.

наприклад, ой, ах, тьху.

вигук та звуконаслідування виражають почуття та емоції.