Думка про соціальні мережі, чому я їх використовую.​

замість сніданку – стрічка новин у facebook, замість розмов за обіднім столом – фото в instagram. і до речі, обід туди ж. як то кажуть: не сфоткав – не з’їв. за останні десять років наше життя круто змінилося. і сьогодні, напевно, вже у кожного є своя сторінка в соціальних мережах. і не одна: тих нині багато. навіть жарти на кшталт «зайшов на п’ять хвилин, а вийшов о четвертій ранку» стали бородатими.

кажуть, залежність від соціальних мереж не слабкіше, ніж у курця від сигарет. у штатах навіть придумали спеціальний термін – facebook addiction disorder, що перекладається приблизно так: «розлад facebook-залежності». втім, у кого як: замість facebook може бути будь-яка інша соціальна мережа.

завдяки інтернету та соцмережам ми практично миттєво отримуємо інформацію. і її багато. дуже багато. і здорово, що ми живемо у такий дивний час, коли можемо постійно бути на зв’язку та дізнаватися про життя друзів і близьких з їх постів у соціальних мережах. але усе має зворотний бік. це теж обговоримо.

сьогодні розбираємося у тому, як ми перетворюємо своє життя на велику рекламну кампанію в соцмережах, та чому немає сенсу мріяти про бездоганне тіло (а чи дійсно воно як у, наприклад, «тієї з беверлі-хілз», або про машину на кшталт тачки однокласника, якою він любить похвалитися на своїй сторінці. подивимося, як соціальні мережі впливають на суспільство й кожного з нас окремо, що вони можуть дати, а що – забрати. ну і як ними користуватися, щоб витягти для себе максимум користі: усе ж таки без них у xxi столітті, погодьтеся, зовсім ніяк.

1. зі   я   дуже   люблю   перший   весняний   дощик, оскільки   він   нагадує   мені   про   оновлену   природу (сполучник   оскільки) 2. з   прислі восени   птахи   сумно   прощалися   зі   своїми   домівками,   вони   тихо   відлітали   на   південь (прислівники   сумно - тихо)