Твір на тему моє ставлення до устини

"інститутка" - перша українська соціально-побутова повість в україні, написана марком вовчком. головний конфлікт твору виникає між панами і кріпаками, які працюють на перших. пани жорстоко відносяться до найманих працівників. марія вілінська робить літературний, не зовсім помітний жест - дає імена лише кріпакам і намагається довести, що кріпаки такі ж самі люди, як і пани.

устина – головна героїня повісті. людина великого серця. дівчина-кріпачка, від імені якої ведеться розповідь. батька та матері вона не мала, зростала сиротою на чужині. тяжким було її дитинство. в десять років вона працює у панському дворі. дівчина зазнала багато знущань від старої поміщиці. але устина дуже добра, лагідна, її мова пересипана пестливими словами.

я була здивована ти, яку жорстокість дозволяє собі пані. вона майже не побила устину, а, коли дівчині було зле, вона звинувачувала її в тому, що вона лінива і просто не хоче працювати.

у повісті є розповідь про стару бабусю, котра також працювала на молоду панночку. бабуся дала дітям по яблуку, а панночці було жабідно віддати. за це вона вдарила стару, а устина встала на захист бабусі. тут ми можемо сказати про її відважність і сміливість.

мені подобається образ устини. вона, як один портрет всього кріпацтва: змучена і бідолашна. але вона сильна, і прагне бути щасливої і робити добро іншим людям, а не лише собі.

автор показала, що устина, звичайна кріпачка, морально вища за свою панночку. і правда народна, звичайно, за нею. з великою переконливістю авторка доводить, що пани-кріпосники зайві на нашій землі. панночка скалічила життя устині, але можна припустити, що й подальша доля інститутки складеться дуже й дуже непросто.