Скласти казку на тему "страху немаэ там,де його не бояться"

жив у лісі старий вовк, який вирішив більш нікого не ображати. але його не схотіли зрозуміти одноплеменники-вовки і самі почали на нього нападати. вони це робили, бо хотіли, щоб він передумав. сподівалися пояснити, що лише безсилий може бути добрим.

вовк почав і справді бути полохливим. скрізь йому вважалися його брати, які чатують на нього.

одного разу він крався лісом та шукав ягід і грибів. раптом він змушений був зупинитися, бо почув   шерех кущів. вовк почав потроху підходити до них, а сам готовий був чкурнути подалі. чим ближче вовк, тим сильніше трясеться рослина. 

старий зрозумів, що над ним знов бажають посміятися. і так йому соромно стало за себе, що він стрибнув у сам кущ і закричав: "виходьте, я більше вас не боюся! "

кущ припинив трястися, і звідтіль вийшов маленький зайчик.

більше вовк не боявся, бо зрозумів, що постійний страх страшніший за все і вводить в оману полохливого.  

існує думка, що розвиток електронної пошти веде до занепаду традиційного листування. безумовно, надіслати електронного листа через інтернет швидше та зручніше. для цього не потрібно старанно виводити літери, перейматись за конверт і марки. ще одна перевага  –  дешевість. а для спілкування з близькими достатньо навіть коротких смс у соціальних мережах. цей занепад фантазії і сухість у листуванні у 2005 році захотів викоренити пауль магалхеєс (paulo magalhães), тодішній студент із португалії. він створив безкоштовний онлайн-проект, який згуртував всіх поціновувачів друкованих листівок, в тому числі й самого автора. вже за кілька днів після створення проекту до нього приєдналось чимало користувачів, а за кілька років – й поготів. на сьогодні у проекті беруть участь більше 400 тисяч людей з 217 країн світу.

кожен з учасників може випадковим чином обрати адресата і надіслати йому яскраву листівку, звісно, не електронну, а традиційну, «живу». відповідь від іншого користувача передбачає такий самий сюрприз. «тобі прийде листівка лише в тому разі, якщо ти надішлеш її сам. тобто ти мені – я тобі, – пояснює киянка-посткросер олена орлова, яка стала нашим експертом з питань посткросингу. – коли перша листівка доходить до свого адресата і успішно реєструється, лише тоді твоя адреса потрапляє в адресний пул і може бути витягнута кимось іншим».

посткросинг – знахідка для філателістів і філокартистів (тих, хто колекціонує поштові листівки), що дозволяє за короткий проміжок часу зібрати неймовірну кількість найрізноманітніших листівок. авторська листівка з голландії, зображення гейш з японії чи неймовірні краєвиди лапландії – все це приправлене оригінальними марками та теплими словами. щоразу маєш нове й несподіване.

  труднощі ховаються в деталях

здається, з концепцією посткросингу ми розібралися, але варто згадати і про його умови, продумані авторами задля справедливого обміну листівками. зареєструвавшись на сайті людина отримує особисту сторінку, на якій може написати кілька рядків про себе, розповісти про свої уподобання, особливі прохання до посткросерів, наприклад, написати щось рідною мовою чи прикріпити більше марок. до своєї анкети (профілю) можна додати фотографію, яку буде завжди цікаво переглядати гостям вашої сторінки.

один з найзахопливіших моментів – вибір пункту «send a postcard» (надіслати листівку). на ваш запит програма сайту знайде одного з сотень тисяч користувачів, покаже його профіль та ідентифікаційний код, який треба вказати на листівці. щоб догодити адресату, варто ретельно вивчити його анкету. кожному особливо приємно отримати листівку, про яку мріяв. а скільки задоволення приносить факт того, що твою листівку оцінили, і вона стала шматочком радості для когось на тому боці планети! «це подвійне задоволення, тому що я можу не лише порадувати самим фактом листівки, а ще й надішлю саме ту, яку хотіли б отримати», – ділиться враженнями вже знайома нам олена орлова.