Напишите сочинение про войну 1941-1945 года

ответ: велика вітчизняна війна… страшна війна хх століття, пекуча рана, яка болить досі чи не в кожній родині в україні. воїни-переможці проявили чудеса героїзму, стійкості, мужності, билися за кожний клаптик рідної землі до останньої краплі крові, вистояли і перемогли. для україни ціна тієї перемоги жахлива – мільйони людських життів, зруйнована економіка. кожен другий воїн поліг у боях, кожен другий з тих, хто залишився у живих, був поранений. гоїлися рани, зростали повоєнні покоління… 65 років тому земля нашої нині незалежної держави була звільнена від завойовників. все менше залишається учасників, ветеранів війни. честь їм і шана живим! вічна слава загиблим! хай не згасає пам’ять про героїв!

5 березня 2010 року верховної ради україни проголосувала за те, щоб 2010-й рік оголосити роком ветеранів великої вітчизняної війни 1941-1945 років.

9 травня 1945 року назавжди ввійшло в історію як день врятування людства від фашизму, як день перемоги у найбільшій і найкривавішій війні на нашій планеті.

8 травня 1945 року було підписано пакт про військову капітуляцію німеччини, що знаходилась у стані війни з 54 країнами світу.

понад 46 місяців – з червня 1941-го по травень 1945-го палало полум’я війни, нищилися матеріальні і культурні цінності, духовні надбання суспільства.

для українців, як і для всіх інших народів, об’єднаних тоді у срср, велика вітчизняна війна була боротьбою за право на вільне життя, за свою землю, за гідне майбутнє. це була справедлива, визвольна, священна війна проти підступного і жорстокого ворога, який виношував плани перетворити на рабів народи європи.

74 роки минає від незабутнього травня 1945 року, а й сьогодні величезний подвиг захисників і визволителів вітчизни символізує тріумф справедливості, залишається невичерпним джерелом патріотизму та великої віри у свої сили.

стрімко збігають роки. усе менше залишається тих, хто наближав перемогу. виросли уже правнуки героїв, котрі щедро полили своєю кров’ю священну землю батьківщини, врятували її від страшної коричневої чуми.

за роки незалежності були опубліковані сотні, тисячі нових документів, які нам по-новому оцінити періоди окупації україни нацистами та їх союзниками. велика робота, яка проведена щодо укладання „книги пам’яті україни”, ліквідувати багато „білих плям” в історії минулої війни.

объяснение:

Н. м. карамзин в повести «наталья, боярская дочь» обращается к прошлому россии. в центре повествования – любовь вымышленных героев, натальи и алексея. алексей любославский – сын опального боярина, которого оклеветали перед царем злые недруги, обвинив его в связях с мятежниками. боярину удалось бежать вместе с сыном-подростком в мусульманскую страну на волге, где он и умер в тоске по родине. друг покойного отца алексею вернуться и скрыться в уединенном домике в лесу. юноша оказался совсем один, наедине со своими воспоминаниями о золотом детстве и мечтами о прощении государя. вместо своего родного дома нашел он «пустые стены, в которых порхали летучие мыши» , и почувствовал «хладный ужас» при виде этой картины. и в пустом лесу, и среди народа – он всюду одинок. поэтому встреча с натальей перевернула всю его жизнь: он впервые почувствовал в ней родную душу. он верит в то, что эта любовь была послана ему богом, как это произошло с его покойным отцом. он заболевает от любви, переживая, что отец натальи не захочет выдать дочь замуж за сына государственного преступника. поэтому он решается на дерзкие поступки: видится с натальей и уговаривает ее бежать и тайно обвенчаться. он не подкупил, а священника обвенчать их: старца тронули слезы алексея. война с литовцами воспринимается героем как повод «заслужить милость царскую» , доказав свою храбрость и преданность государю. он не возражает, чтобы наталья ехала вместе с ним: «поедем и умрем вместе, если так богу угодно! » . двое, они сражаются как герои, а алексея соратники называют спасителем отечества, которому войско обязано своей победой. юноша держит ответ перед царем, принося ему «свою голову» , но, разумеется, царь рад случаю восстановить справедливость. вознаградить «достойного сына» за «злобу людей и за страдание невинного отца» он считает своим долгом, поэтому делает алексея своим другом. алексей раскаивается и перед боярином матвеем за похищение его дочери, но сама наталья, сбросившая шлем, просит у отца прощения за них обоих. царь говорит, что «они достойны друг друга» . действительно, герой н. м. карамзина – благородный и честный юноша, много перенесший в жизни, но с честью выдержавший все испытания и награжденный по заслугам.