Коротка розповідь про капрікона з твору "чорнильне серце"​

Ватсон (доктор Ватсон, вар. пров. Уотсон) — постійний супутник Шерлока Холмса. Лікар по утворенню, військовий хірург, що закінчив Лондонський університет в 1878 р., виконує функцію літописця діянь Холмса. Під час англоафганской війни (1878 — 1880) рушнична куля розбила йому плече. По власному визнанню, не виносив ніякого шуму. З’явившись у Лондоні, якийсь час жив у готелі, потім зняв кімнату на Бейкер — Стрит із Шерлоком, що працював у хімічній лабораторії лікарні, Холмсом, якого йому представили як дивака, ентузіаста деяких галузей науки, але людини чималого

Правдивий, прямій і ввічливий одночасно, що володіє почуттям справедливості, надійний і зворушливо прив’язаний до Холмсу, В. наділений безліччю прекрасних якостей. Його присутність поруч із Холмсом в оповіданні піднімає Холмса, що здається недосяжним у своїх достоїнствах навіть на тлі настільки чималої людини, як У. Він порівнює Холмса з Дюпеном Эдгара По. Але Холмс невисокої думки про Дюпене і його прийоми. Один із прийомів, у результаті використання якого Холмса й В. сприймають як у дійсності існуючих особистостей, саме й полягає в тім, що вони обговорюють літературних персонажів, себе в їхній ряд не включаючи, підкреслюючи тим самим свою «настоящность ».

Мориарти (професор Мориарти) — найдужчий супротивник Шерлока Холмса. «Його м’яка й точна манера виражатися змушує вас вірити в його щирість, не властиву пересічним злочинцям». «Він дуже худий і високий. Чоло в нього білі, величезні й опуклий, глибоко запалі очі.. Особа гладко виголене, бліде, аскетичне, — щось ще залишилося в ньому від професора. Плечі сутулі — повинне бути від постійного сидіння за письмовим столом, а голова видається вперед і повільно, по — зміїному, розгойдується зі сторони убік».

У нього колючі очі. «Він походить із гарної родини, одержав блискуче утворення й від природи наділений феноменальними математичними здатностями. Коли йому здійснився двадцять один рік, він написав трактат про біном Ньютона, що завоював йому європейську популярність. Після цього він одержав кафедру математики в одному із провінційних університетів, і, цілком ймовірно, його очікувала блискуча майбутність. Але в нього спадкоємний потяг до нелюдської жорстокості. У його жилах тече кров злочинця, И ця жорстокість стала ще більш небезпечної завдяки його незвичайному розуму

Темні слухи ходили про нього в тім університетському містечку, де він викладав, і зрештою він був змушений залишити кафедру й перебратися в Лондон, де став готовити молодих людей до іспиту на офіцерський чин. Це Наполеон злочинного миру. Він — організатор половини всіх злодіянь і майже всіх нерозкритих злочинів Влондоне.

Розуміючи, що в особі Холмса він придбав гідного й небезпечного супротивника, М. зізнається тому, що зазнає інтелектуальної насолоди ігаючи його методи боротьби, що був би засмучений, якби йому довелося застосувати надзвичайні заходи у відношенні Холмса, і, не бажаючи здаватися, пропонує Холмсу припинити розслідування. Холмс виходить переможцем з інтелектуальної сутички, що переростає в рукопашний двобій, але йому ще кілька місяців доводиться ховатися, ховаючись від відплати прихильників М.

Шерлок Холмс (містер Холмс) — персонаж циклу детективних повістей і розповідей, прототипом якого став Джозеф Белл — викладач медичного коледжу в Единбурзі, що володів незвичайною істю й умінням розбиратися в життєвих ситуаціях за до дедуктивного методу, чим дивував своїх студентів, одним із яких був Артур Конан Доїв. X. називає себе детективом — консультантом, він береться тільки за надскладні, самі заплутані справи, від яких відмовляються Скотленд — Ярд і частки агентства

Не виходячи з кімнати, може розплутати злочин, над яким марне билися інші. Він принципово відмінний від стандартно мислячих, тупоумних і недотепних поліцейських і детективів зі Скотленд — Ярда, яким ніколи не призначено стати професіоналами. Для X. заняття детектива — найменше іб заробляти гроші

До рішення будь — якого завдання він ставиться як філософ, як художник, як поет. Ніж сутужніше проблема, тим більше вона йому цікава. Унікальним X. робить висота якостей його особистості. Аматор Гайдна й Вагнера, що легко цитує Горация, Петрарку й Флобера, X. є автором праць по психіатрії й хімії. Ватсон свідчить, що X. майже не мав подання про сучасну йому Літературі, політиці й філософії, він нічого не знав ні про теорію Коперника, ні про будову Сонячної системи й говорив Ватсону про те, що все це непотрібні знання. На думку X., людині потрібні лише знання, які є інструментами пізнання мира.