1)які драконячі закони живуть у світі повісті казки2)які основні закони твору розкрити проблему добра і зла, вірності і зради3) кого у творі можна назвати драконом а кого поетом і християниноміть! твір місце для дракона​

Ліна василівна костенко  народилася 19 березня 1930 р. у м. ржищеві на київщині в родині вчителів. 1936 р. родина переїхала до києва, де ліна закінчила школу на куренівці і ще школяркою почала відвідувати літературну студію при журналі "дніпро", який редагував андрій малишко. ці скупі дані біографічної довідки стануть хвилюючими поетичними мотивами, коли авторка згодом розповість у віршах про біженські дороги воєнних років і про " школу" замінюваного поля, по якому доводилося ходити, і про перший — написаний в окопі — вірш.у 1946 р. опубліковані перші вірші ліни. дівчина поступила в київський педагогічний інститут ім. м. горького, але залишила його і поїхала навчатися в московський літературний інститут ім. м. горького, який закінчила 1956 р., а вже наступного року вийшла перша книжка її поезій "проміння землі". друга збірка "вітрила" була опублікована у 1958 р., згодом — збірка "мандрівки серця" у 1961 р. 1962 р. збірка "зоряний інтеграл" була розсипана ідеологічною цензурою і світу не побачила. потім поетичному слову ліни костенко було оголошено заборону, її твори не виходили окремими виданнями до 1977 р. твори й навіть саме ім'я авторки зникли зі сторінок періодики. поетеса писала "в шухляду". це тоді були написані й "берестечко", і "маруся чурай", і вірші, що склали книжки "над берегами вічної ріки" та "неповторність". у 1963 р. разом із а. добровольським ліна костенко створила сценарій фільму "перевірте свої годинники". у 1965 р., коли почались арешти української інтелігенції, ліна костенко підписувала листи протесту, а коли у львові судили в'ячеслава чорновола та його друзів, вона була на процесі. 1969 р. осип зенкевич видав у діаспорі велику збірку "поезії", до якої ввійшло все краще, створене на той час поетесою, зокрема поезії, які поширювалися у "самвидаві" через заборону комуністичною цензурою. ще одна збірка "княжа гора" була розсипана у 1972 р., що не було дивним, адже звучання поезій збірки було настільки сміливим для того часу, що не можна навіть уявити, що ці твори могли бути надрукованими. 1977 р. надрукована збірка ліни костенко "над берегами вічної ріки", через два роки роман у віршах "маруся чурай", а у 1980 р. — збірка "неповторність". 1987 р. вийшла збірка "сад нетанучих скульптур". за роман у віршах "маруся чурай" та збірку "неповторність" поетеса отримала державну премію україни імені т.г. шевченка. збірка "вибране" побачила світ 1989 р. за книжку "інкрустації", видану італійською мовою, ліні костенко 1994 р. присуджено премію франческа петрарки, якою консорціум венеціанських видавців відзначає твори видатних письменників сучасності. 1998 р. у торонто світовий конгрес українців нагородив ліну костенко найвищою своєю відзнакою — медаллю святого володимира. у 1999 р. був написаний історичний роман у віршах "берестечко" і окремою брошурою видана лекція "гуманітарна аура нації, або дефект головного дзеркала", прочитана 1 вересня 1999 р. в києво-могилянській академії. 2000 р. ліна костенко стала першим лауреатом міжнародної літературно-мистецької премії імені олени теліги. під час ї революції поетеса була довіреною особою лідера опозиції віктора ющенка. прикметною рисою творчості поетеси є інтелектуалізм — рух, поезія, злети думки, яка осягає великі історичні простори, напружено шукаючи ключів до таємниць буття людини, нації, пошук цей нерідко пов'язаний з "інтенсивним переживанням культури", а не лише з безпосереднім спогляданням плину життя. спілкування з великим культурним досвідом людства та його творцями, осмислення парадоксів історії, у школі якої сучасна людина далеко не завжди виглядає розумним учнем, загострюють відчуття дисгармонійності й невлаштованості світу наприкінці xx ст., яке в поезії ліни костенко постає як вельми драматичний акт у житті людської цивілізації. з подібних відчуттів та висновків виникають апокаліпсичні мотиви в її поезії. але кінцева зупинка в цьому прямуванні до нелегких істин нашого драматичного часу — все ж не відчай та безнадія, а гостре жадання краси (досконалості), затишку, людяності, бажання пропекти байдужу свідомість, достукатися до розуму, пробудити людську гідні