Написати невеликий твір-роздум,щоб розкрити питання: біблія як джерело розвитку духовності.

Біблія — одна з найвизначніших пам’яток світової культури, без якої не можна уявити собі розвиток письменства багатьох народів, серед них і українського. впродовж тривалого часу біблія (грецьке — книга) сприймалася тільки як сукупність релігійних текстів. насправді ж у ній зібрано  твори, які формувалися на близькому сході та 14в середземномор’ї від xii ст. до н. є. до ii ст. н. є. у них втілилися уявлення людей про будову всесвіту, походження людей, філософські роздуми, морально-етичні настанови, що не втратили своєї актуальності й досі. кожна людина у цій книзі може знайти для себе щось важливе, близьке й зрозуміле. не випадково ця книга книг і донині надихає митців на нові твори, залишається джерелом одвічних пошуків людиною смислу життя. біблія — це звід 50 книг. складається з двох частин: старого завіту (заповіту), що визнається за святе письмо іудаїзмом і християнством, та нового завіту — святого письма лише у християн. старий завіт складається з книг літописно-розповідних (книга буття, книга виходу, книги ісуса навина, суддів, чотири книги царств, книга притч соломоната і художніх (твори пророків, книга іова) та суто ліричних (псалтир, пісня пісень). започаткував святе письмо мойсей, а закінчили христові апостоли. у новому завіті докладно йдеться про життя ісуса христа, його вчення, вчинені ним чудеса, його мученицьку смерть,воскресіння  з мертвих і вічне життя. розповідається про це в чотирьох євангеліях святих апостолів — матвія, марка, луки та іоанна. вражаючу картину страшного суду подає остання книга святого письма апокаліпсис, або одкровення іоанна богослова. у нашій культурі біблія посідає особливе місце — з остромирового євангелія починається давньоруська рукописна книжність, з «апостола» (1574 р.) та острозької біблії (1581 р.) — українське книгодрукування. біблія використовується нашими книжниками хі-хііі ст, зокрема літописцями (наприклад, нестором у «повісті временнихліт»), письменниками xiv—xviii та хіх-хх ст. у 1868-1871 рр. переклад біблії українською мовою здійснив відомий митець — пантелеймон куліш.

Зрада-це неприэмне видчутт не порибности, людину зраджують ти это вважае себе крашим за всих або це видовидь на вашу зраду, я уважаю до зраджуватм людину не пристойно ти показуеш лиге свий хист до поганих справ инколи зраду влаштовують перед усима або тихо щоб навить зраджений не здогадався такая зрада вважаеться спокийною наприклад якщо ты не хочешь ображати людину а лише не спилкуватися з нею зрада це велика утрата друзив або коханих люди цьго не розумиють и продовжують робити оляче иншим.