Чи правильною була політика самоізоляції китаю та японії? обрунтуйте

ответ:

объяснение: китай в епоху мін

на початку xvi ст. у китаї проживала найбільша в тогочасному світі кількість населення - понад 100 млн чоловік. влада знаходилась у руках династії мін (1368-1644), за правління якої відбулося укріплення китайської економіки. у сільському господарстві значно розширилися посівні площі, покращилася техніка землеробства, діяла налагоджена система штучного зрошення. у численних містах процвітали торгівля й ремесла, працювали великі мануфактури. багатолюдні міста вражали іноземців величезними розмірами та дивовижною архітектурою. далеко за межі китаю розходилися високоякісні бавовняні й шовкові тканини, папір, вироби з порцеляни, скла і металів. постійний попит на зовнішніх ринках існував також на «китайський напій» — чай.

із давніх-давен у китай проникали різні релігії, у тому числі християнство та іслам. але панівною стало конфуціанство, назване так за ім'ям його засновника конфуція (кун-фу-цзи - мудрець кун), який жив у vi-v ст. до н.е.

основу конфуціанства становлять високі моральні принципи: чесність, справедливість, вірність обов'язку, відданість. його необхідними умовами є шанування батьків, повага до старших, турбота про молодших, щирість і гуманність. крім того, велика роль відводиться навчанню, тому що воно вдосконалює людину.

конфуціанство внесло в життя китайців чіткий порядок. кожний з них мусив знати своє місце в суспільстві і не виходити за встановлені межі. це означало, що необхідно суворо дотримуватися існуючої станової приналежності. навіть вигляд одягу — вишиті на вбранні квіти чи тварини, вид головного убору, форма пояса — мав підкреслювати становище людини. звичайним людям (селянам, ремісникам, купцям) заборонялося носити коштовності, прикрашати свої будинки і навіть користуватися дорогим посудом. покора імператору була беззаперечною.

майже сорок років імператорам династії мін довелося боротися з японськими тратами, чиї постійні набіги спустошували приморські райони китаю. з великими труднощами урядовому війську вдалося очистити узбережжя від японців. невдовзі китай знову зіштовхнувся з японією, тепер уже на землях кореї. у 1598 р. китайські війська корейцям прогнати японських загарбників. ця війна стала останньою значною перемогою імперії мін. вона коштувала китаю великої крові і спустошила державну казну. для вишукування грошей уряд збільшив податки. у відповідь країну захлеснула хвиля народних виступів.

водночас на північних кордонах китаю виникла нова загроза: завершили своє об'єднання і перейшли в наступ племена маньчжурів. їхні грабіжницькі наскоки на китайську територію зробилися звичайним явищем. страждання китайського населення посилилися, але уряд мін був неспроможний дати ворогу відсіч. невдоволення імператорською владою охопило всю країну і вилилось у широке повстання на чолі з колишнім сільським ковалем лі цзи-чевом. він зібрав велике повстанське військо, захопив у боях ряд провінцій і оголосив себе імператором. потім лі цзи-чен організував похід на пекін і в 1644 р. оволодів китайською столицею. мінська династія припинила своє існування.

лі цзи-чен звільнив селян від податків, а гроші, необхідні для утримання війська, стягував з багатіїв. правління самоназваного імператора тривало всього 42 дні. налякана повстанням знать звернулася по до вчорашніх ворогів - маньчжурів. ті з готовністю відгукнулись і разом з мінським військом розбили повстанську армію. але після перемоги маньчжури заявили, що взяли китай із рук бунтівників, а не народу, і відмовилися залишити країну. так прийшла до влади маньчжурська династія цин (1644-1911).

імперія цин

у завойованому китаї на чолі держави стояв спадковий монарх з необмеженого владою — маньчжурський імператор (бог-дохан). привілейоване становище належало маньчжурській знаті, яка тримала у своїх руках усі вищі посади. на знак покірності маньчжури змушували китайських чоловіків голити частину голови і носити довгу косу. тим, хто відмовлявся виконувати цю принизливу вимогу, на місті відрубували голову. разом з тим маньчжури не чинили місцевому населенню релігійних утисків та прав і не зазіхали на його старовинні традиції. навпаки, багато в чому завойовники самі запозичили в китайців досвід державного іння, їхні вірування і досягнення багатовікової культури.

екзотичні багатства китаю — чай, шовк і порцеляна — здавна приваблювали європейців. купці з португалії, голландії, ії і франції засновували у прибережних містах свої факторії. з xvi ст. почалося проникнення в країну католицьких місіонерів. династія цин противилася зростанню європейського впливу і перейшла до політики «закриття» своїх територій для іноземців. спочатку китайцям заборонили торгувати поза межами цин-ської імперії. під страхом смерті їм не дозволялося будувати великі судна, здатні виходити у відкрите море. потім припинився вивіз із країни металів і шовку, вкрай обмежився продаж чаю. водночас із китаю вислали місіонерів, а християнські храми (понад 300) закрили або зруйнували.

  сражение совокупность ударов и боев, связанных общим замыслом и проводимых соединениями и объединениями в ходе операции (см. операция) для достижения её целей или целей её отдельного этапа. с. может проводиться на суше, в воздухе или на море. в с. на суше обычно участвуют различные виды вооруженных сил и рода войск. с. может проводиться также одним видом вооруженных сил (воздушное с., морское с.) или одним родом войск (танковое в зависимости от количества сил и средств, размеров охватываемой территории (воздушного, морского, океанского пространства) с. имеют оперативное или стратегическое значение. с. оперативного масштаба представляют собой совокупность боев соединений; с. стратегического масштаба — совокупность с. оперативных объединений. операция включает несколько с., продолжительность каждого из них может быть различной. с. развёртывается на всём фронте наступления или по направлениям, одновременно или последовательно, и развивается на большую глубину. проводятся также