Кратко ! россии 7 класс 12 параграф "церковь и государство в xvi в.

Липнева революція і липнева монархія.   у 1829 р. король призначив прем'єр-міністром ультрарояліста герцога поліньяка. прихід до влади крайніх монархістів зумовив різке загострення політичної ситуації у країні. посилились антиурядові виступи опозиційної преси, пожвавилась діяльність республіканського підпілля. вибори 1830 р. принесли перемогу лібералам. король вирішив розправитись з опозицією і 25 липня підписав чотири ордонанси (укази), підготовлені поліньяком. король не лише розпускав непокірну палату депутатів і повністю скасовував свободу друку, але й здійснював державний переворот. усупереч конституції, без згодж парламенту, він ще більш обмежив виборче право, яке залишалося тількя великим землевласникам.   оприлюднення «ордонансів поліньяка» викликало обурення в парижі. ліберальна газета «нація» закликала населення до опору урядові. 27 липня 1830 р. у парижі спалахнуло збройне повстання, підняте республіканцями. у ньому брали участь друкарі, студенти, ремісники. урядові війська за 3 дні втратили 2,5 тис. солдат. захопивши палац тюїльрі, повсталі підняли над ним триколірний прапор революції. карл x був змушений зректися престолу на користь свого онука і втік до ії.   липневе збройне повстання 1830 р. розповідей очевидців :   з раннього ранку все населення парижа рухалося; загони з передмість сен-антуан і сен-марсо рушили в дорогу. озброєні громадяни захопили ратушу, інші заволоділи баштою нотр-, прикріпили до неї триколірний прапор і вдарили в набат. усе було готово до бою: весь порох та свинець, що лишилися у торгівців, були захоплені. регулярний бій відбувався в усіх районах парижа.     протягом «трьох славетних днів» - 27-29 липня 1830р. - революція перемогла, але, в силу слабкості й неорганізованості республіканців, результатами народної перемоги скористались ліберали, які понад усе боялися проголошення республіки і втручання народу у державні справи. за підтримки французьких банкірів і ліберальної преси на чолі з редактором «нації» а. тьєром 31 липня палата депутатів затвердила луї-філіппа орлеанського намісником держави, а 9 серпня проголосила його «волею народу королем французів». тобто луї-філіпп вступав на престол не в силу законного права, а на основі нової конституції «хартії 1830 р.».   конституція проголошувала недоторканність особи, свободу друку і зборів. законодавчі права парламенту розширювались, а спадкові звання перів було скасовано. проте майновий ценз для виборців було зменшено несуттєво. їхня чисельність зросла до 250 тис. чол., виборчі права поруч із землевласниками здобула лише верхівка французької буржуазії - фінансисти, біржовики, власники залізниць і шахт.   липнева революція 1830 р. замінила дворянську монархію на буржуазну, до влади фінансову аристократію. механізм держави лишився старим, змінився лише політичний режим. відтепер і внутрішня, і зовнішня політика франції спрямовувалась на задоволення потреб фінансової олігархії країни, до якої належав і сам король. липневу монархію (1830—1848) називали «царством банкірів». державний бюджет перетворився на джерело доходів фінансистів, які отримували через нього великі субсидії і позики. банкіри заробляли на кредитах державі, постачанні армії, підрядах на будівництво фортець, портів і громадських споруд. використовуючи особисті зв'язки з урядовцями, вони разом із самим королем успішно грали на фондовій біржі, спекулюючи державними облігаціями і акціями приватних компаній.   у результаті виняткової орієнтації липневої монархії лише на інтереси фінансової аристократії в опозиції до неї невдовзі опинилися всі верстви суспільства. першою виступила республікансько-демократична опозиція. проте дві спроби республіканців підняти у парижі повстання (1832 і 1834) були нещадно придушені урядовими військами. одночасно уряд ввів заборонні закони про пресу. республіканці знов перейшли у підпілля, заснувавши низку таємних революційних товариств. одним із них було товариство пір року на чолі з палким демократом, переконаним прибічником революційного терору і збройної боротьби огюстом бланкі.   у 30-40-х роках xix ст. у франції розпочався промисловий переворот, який охопив насамперед легку промисловість. країна продовжувала спеціалізуватись на випуску товарів широкого вжитку, зокрема предметів розкоші, які, як і раніше, користувались великою популярністю за кордоном. великий попит на машини сприяв розвиткові металургії і машинобудування. з 1830 до 1848 р. кількість парових машин у франції зросла у 8 разів. економічному розвиткові країни сприяло велике залізничне будівництво, б якому брали участь держава і приватні підприємці. проте промисловий переворот був ще далеким до завершення, в країні переважали напівкустарні підприємства, де використовувалася ручна праця. в економічному розвитку франція, як і раніше, відставала від великої британії.