Ідейно художній розбір вірша тарасова ніч

  ідея: возвеличення мужності, героїзму, цілеспрямованості, наполегливої віри в перемогу козаків на чолі з гетьманом трясилом; засудження жорстокості, жадібності ляхів, які полонили український народ, позбавляючи його навіть віри християнської.   основна думка: наш народ завжди буде пам’ятати і шанувати своїх оборонців, їх подвиги; тих, хто визволяв їх від рабства і поневолення.. композиція. події у творі перемежовуються у двох часових площинах — сучасній (спів кобзаря) і минулій (боротьба українського народу з ляхами). співаючи, кобзар розповідає про лихо, яке огорнуло україну, коли польська шляхта заполонила рідний край і намагалася перетворити народ у рабів, позбавляючи його навіть віри християнської. «тарасова ніч» — це історична пісня про далеке героїчне минуле, про перемогу козаків під проводом трясила над ворогом. тому народ і уславлює вірних захисників неньки україни, завдяки яким має волю, віру і щастя. 3.7. жанр: історична поема. 3.8. ідейно-художній зміст поеми т. шевченка «тарасова ніч». наскрізний образ твору — кобзар, який оспівує минулі перемоги козаків над москалями, татарами, турками і ляхами, і в піснях почуття гордості за звитяжну славу предків переплітаються з журбою: була колись гетьманщина, та вже не вернеться. народний співець шевченко у своєму творі закликає українців «тієї слави козацької» повік не забути і гартувати себе до боротьби проти сучасних орд колонізаторів, отих «поганців», що запанували над «дітьми козацькими». мотив «годі журитися» та заклик «покепкувати з вороженьків» оптимістичного звучання поемі, кличуть до лав нових лицарів національно-визвольної боротьби. автор радіє перемозі запорожців, називає гетьмана тараса федоровича сизим орлом, що взявся «віру рятувати». та водночас шевченко й сумує, бо тепер над внуками трясила, «над дітьми козацькими поганці панують». разом з тарасом - козаком тарас - поет обливається «гіркими сльозами», тому що україна стоптана ворогами. була колись козацькая і слава, і воля, слава сяє, а воленьку спіткала недоля. історичні рани україни ятрили серце молодого тараса, яке змалку палало незрадливою любов’ю до рідного краю. у поемі «тарасова ніч» автор викриває тих, хто знищив гетьманщину — форму правління української державності. це «москалі, орда, ляхи». але вона не зникла — саме завдяки шевченкові відновилася історична пам’ять народу: де поділось козачество, червоні жупани? де поділась доля-воля, бунчуки? гетьмани? славне минуле вітчизни поет зіставляє з ганебним під’яремним станом україни в xix ст. через осмислення історичної долі україни автор нагадує читачам про потребу власного державного устрою. на думку відомого літературознавця і. дзюби, шевченко «в минулому шукає традиції волі й героїзму, щоб знайти надію, приклад, силу для боротьби за нову украї» образ ночі в поезії — символ суспільного мороку. світанку народові нема, та оскільки в цій ночі засвітив місяць і «зірки засіяли», то зміст поеми настроює на оптимізм долі народу в майбутньому, бо все ж місяць і зірки є джерелом світла, а не мороку. пригадується тут народне прислів’я: «місяць — козацьке сонце». у поемі з народних споконвічних джерел море — синє, орел – сизий, хмари — темні, ворон — чорний. важливе місце займає також образ могили — це символ минулого, україни.

                на березі річки.           одного разу влітку я з татом пішов на риболовлю.це був чудовий літній ранок.сонечко лише починало з'являтись на горизонті,а ми вже розклали свої снасті на березі.навкуги стояла тиша,лише жабки подекуди порушували цю тишу.за кілька хвилин риболовлі тато майстерно зловив чималенького коропа.я,нажаль в цей день не впіймав жодної рибини,але мені дуже риболовля.