Твір-оповідання "саме це я називаю гідним вчинком" .

з дитинства мама і тато вчать мене робити хороші, добрі справи. ці вчинки повинні приносити користь не тільки мені, а й іншим теж. я думаю, що більшість моїх вчинків - корисні. наприклад, вранці я роблю чай, а після сніданку мию посуд. але зустрічаються серед моїх вчинків і особливі речі. одного разу я зустрів навпроти супермаркету маленьку дівчинку років п'яти . вона стояла біля пішохідного переходу і плакала. я запитала   її, в чому справа. вона відповіла, що хоче додому, але боїться перейти дорогу. я здивувалася, чому вона одна. виявилося, що вона втратила маму у великому магазині .я вирішила , що мама повинна бути всередині супермаркету. дівчинка хотіла бігти додому, вона сказала, що живе десь в будинках через дорогу. вона чомусь думала, що вдома знайде маму. але вона не знала своєї адреси!   я повела її назад в магазин і хотіла попросити охоронця . але тільки ми зайшли, як до нас підбігла жінка. виявляється, весь цей час вона шукала дочку в «лабіринті» супермаркету. вона дуже мені дякувала .я подумала : добре, що я не пройшла повз цієї дівчинки, коли вона збиралася переходити дорогу.так мені вдалося зробити по-справжньому хороший вчинок.

Яби написала щось.. якби знала щось за твоїх однокласників.. а так ти з ними вчишся, то ти пиши) напиши , який у вас чи дружній чи ні чи підтримуєте одне одного.  чи тобі з ними весело, цікаво. куди б ви хотіли поїхати на екскурсію.. і де ви про своїх найкращих друзів з класу ( якщо вони в тебе є) ну   в такому планііюсь, я тобі чимось .