Чому в.симоненка називають лицарем на білому коні

василь симоненко - справжній "лицар на білому коні". у своїх творах,та і взагалі по життю, поет виступав самовідданим захисником прав людини й усього благородного, що є у світі.   лицар на білому коні - це романтичний образ благородної людини, що втілює найкращі риси людського характеру.

олег   ольжич - "лицар духу", який у своїх творах втілює нескоренність та героїзм.   це письменник національного героїзму, який відрізнявся силою духу та весь час закликав іти за велінням свого серця, жити повноцінним життям (наприклад, твір "господь багатий нас благословив").

оцей вірш?

6 червня 1831 року,коли у веймарі вечоріло  —уже і свічі горіли,  —в будинку чулися кроки…

до вечері знов запросили тірольців.настроювали інструменти.гомоніли в альтанці.в білому фланелевому шлафроцібудинком ішов канцлер.

немов і будинок не той, що вчора.якась нереальність в цих білих бюстахі довгій залі, де спущені штори,і дві свічі відбилися в люстрі.

розчинив двері. зелений акваріумтерасиосвітлювався .наспівуючи генделівську арію,прошелестіла невісткамереживами та бантами.

старий посміхнувся. звелів податирейнвейн. і, наливши кубок високий,розгорнув щоденник. написав дату: «6 червня 1831 року.

дописав «фауста». а все живу.так дивно! немовби дістав дарунок.а що з ним робить  — не збагну…»зовутьвечеряти. смутно торкає струни

старий тіролець… збіга з шибокрум’янець, і пахнуть троянди чайні.так тихо! замовк у людині бог.ні слова далі.мовчання.

божественну спрагу втолепо,і кубок налито вщерть.і все вже йому дозволено.усе. навіть смерть.

1981