Твір про рушник з відокремленими означенями

український вишитий рушник символізує гостинність, доброзичливість, чистоту почуттів, безмежну любов до своїх рідних. він щедро простелений близьким і далеким друзям, гостям. рушник уособлює не лише естетичні смаки українців, але є також своєрідною візитівкою, а точніше – обличчям оселі, він завжди має бути у кожній українській хаті. колись казали, що дівчина, котра вишиє в житті хоч один рушник, і так вона не буде байдужою до всьго що її оточує. вважалося, що вишивати рушник – це означає очищати душу.

ткали колись полотно на рушники при повному місяці, щоб уже вишитими вони мали захисну силу. рушниками затуляли вікна на ніч “від злих духів”. застосування рушників різноманітне: ними прикрашають стіни, столи, покуть, використовують на весіллі. рушник ще називають подарунковий, обрядовий, плечовий; на рушникові хліб – сіль, зустрічають гостей, дарують на хрестини. відповідно до призначення й виготовлялися рушники з тонкого чи грубого полотна, але всі вони мали вишиті узори або хоча б виткану кольорову крайку.

хоча в цілому для українських рушників характерні спільні ознаки, проте, кожен регіон мав свої відмінності як за формою, так і способом виготовлення, оздобленням, кольоровою гамою. “хай стелиться вам доля рушниками! ” – казали, бажаючи людині щастя. а ще примовляли: “дім без рушників, як сім’я без дітей”.

а) русалка, табун, береза