Міні твір на тему богородиця у моєму житті 4-5 речень. будь ласка іть дуже потрібно зараз!

кожний християнин нерозривно пов’язаний з богоматір’ю. він звіряється їй у всіх таємницях свого серця. задля неї він воює і змагається у своєму житті, щоби переможцем явитися перед її сином. її образ носить як найбільшу святиню у своїй душі. їй віддаємо в опіку наш український народ і уповаємо на її поміч, на заступництво перед її сином

почитання марії й християнство нерозривно пов’язані між собою. христос, син божий, «сонце» справедливості наділяє свою матір високим достоїнством і особливим блиском у християнстві.

марія повсякчас стоїть перед нами, як чиста й непорочна діва, її почитають як приснодіву, вседіву.

діва богородиця походить із архієрейського роду. але батьки пресвятої богородиці були більш відомі своїм смиренням та милосердям. все їхнє життя було присвячено любові до господа і людей.

благочестиві іоаким та анна довго страждали і плакали, через те, що в них не було дітей. але господь, що живе на небесах, бажаючи явитися на землі і пожити з людьми, вибрав саме їх – святих праведників і дарував їм благодать свою: «родити дочку, через яку буде дане спасіння всьому світові». так бог благоволив, щоб на початку новозавітної благодаті був створений нерукотворний храм – пречиста, преблагословенна діва марія.

рождество твоє богородице діво радість возвісти всій вселенній: із тебе бо возсія сонце правди христос бог наш, і розрушив клятву даде благословеніє і смерть дарова нам живот вічний.

преблагословена діва народилася в невеличкому місті в назареті, що в перекладі означає цвітуче, увінчане і сокровенне місце. пам'ятаючи про свою обіцянку принести в дар богу народжене дитя, батьки берегли діву марію як зіницю ока, ві за особливим одкровенням божим, що вона буде світлом для всього світу та обновленням людського єства. тому її виховували з особливим благоговінням, любили не тільки як дочку, так довго очікувану дитину, але й поважали як панну свою, пам’ятаючи ангельські слова, сказані про неї, і провідуючи духом, що повинно над нею звершитись.

введення в храм

Ей дедушка Евграф, бурки теплые подарил.

" Я гляжу и глазам не верю: бурки теплые, эдаки шони из войлока от хомутов старых сшил. Я надела бурки да до самого барака без передышки бежала."