Прошу допоміжіть будьласка написати твір лист до джульєти "ромео і джульєта-шекспір" приблизно на 1-2 сторінки

випадково зустрівшись на і в будинку капулетті діти ворогуючих веронских сімейств ромео монтеккі і джульєтта капулетті закохуються одне в одного всупереч чвар батьків, адже почуття непідвладні ніяким заборонам. ромео потайки забрів на гуляння в масці, намагаючись забути про свою колишню кохану розалін, що мучила його довгий час. однак зустріч з джульєттою перевернула все і подарувала зовсім інші почуття - чисті, піднесені, що дарують щастя. чи не уявляючи собі життя один без одного і розуміючи, що батьки ніколи не погодяться на їхній шлюб, вони таємно вінчаються за одного ромео брата лоренцо.

але ворожнеча сімейств призводить до жертв - брат джульєтти вбиває меркуціо, друга ромео. а ромео змушений відстояти його честь і в сутичці з ті вбиває його ось до чого призводить безглузда давня ворожнеча, причини якої ніхто вже не пам'ятає за свій злочин ромео висланий з верони, а батьки джульєтти готують її до шлюбу з парісом. закохані в повному розпачі, однак, друзів і годувальниці дозволяє їм провести ніч разом і вселяє надію на порятунок їхнього кохання. лоренцо дає джульєтті зілля, випивши яке вона порине в сон, схожий на смерть, а через дві доби прокинеться в сімейному склепі. в цей час повинен буде підійти висланий до мантуї ромео і відвезти кохану.

з волі долі, цьому не судилося здійснитися. лист від лоренцо з поясненням ситуації не доходить до ромео через карантин у місті. сам же він дізнається тільки про те, що джульєтта мертва, і тоді відправляється в верону, щоб і самому загинути на могилі коханої. від горя і відчаю, ромео вступає в бійку з нареченим джульєтти парісом і вбиває його, а потім отруює себе отрутою. прокинувшись від сну, джульєтта з жахом розуміє, що сталося і вбиває себе. обидві сім'ї в жаху і розпачі усвідомлюють, що їх безглузда ворожнеча позбавила їх дітей, і миряться, заплативши за мир величезну ціну.

Мустай карим рассказывает о жизни обычной детворы в небольшом ауле. идёт война, и к повседневным заботам добавляется еще одна - чтение долгожданных писем. одну такую весточку присылает мама главного героя произведения, маленького ямиля, неожиданно уехавшая в город и оставившая сына на попечение бабушки.  мама возвращается в родной аул не одна: она привозит ямилю сестру, девочку по имени оксана, к которой башкирский мальчишка привязывается всей душой. девочка говорит только по-, и поначалу ямилю трудно говорить с сестрой. он по-детски защищает её, несмотря на то, что они ровесники, объясняет ей каждый непонятный шорох и терпеливо ждёт, когда сестричка привыкнет к новому дому.  оксану принимают в детскую компанию, она осваивается и потихоньку начинает доверять окружающим. ямиль на нее не нарадуется и, рассуждая сам с собой, постоянно сравнивает с соседскими детишками.  неторопливое светлое повествование с огромным количеством чудесных детских диалогов и добрых моментов. на глазах читателя идёт обычная жизнь с её радостями и горестями. ямиль изо всех сил старается оксане, самое страшное для него - это её слёзы. он защищает её от гусака, вытаскивает из ручья её башмачок, в общем, ведёт себя, как настоящий мужчина.  как-то оксана говорит названному брату, что у них когда-то была и еще одна мама. поначалу ямиль ничего не понимает и решает, что это сказка, но оказывается, что любимая сёстренка права.  вся проникнута щемящей грустью. финал книги и радостен, и печален одновременно, но с разлукой примиряет то, что для башкирской семьи маленькая оксана осталась радостью. радостью дома и мальчика, который с нетерпением будет ждать новой встречи.