Написать эссе на тему: идея александра кожева "только смерть делает человека человеком"

Треба відзначити, що в родині павичів милорад був не першим і не єдиним письменником: у родоводі по батьківській лінії письменники були ще в xviii столітті. у цій славетній родині завжди хтось займався літературою. так, наприклад, емерик павич ще в 1768 році опублікував у будиме книгу віршів, він писав десятистопним віршем народного епосу. сам милорад павич ще з дитинства хотів бути схожим на дядька по батьківській лінії, миколу павича, який у той час, у середині xx століття, був відомим письменником. милорад хотів продовжити літературні традиції своєї родини й був дуже радий, що йому вдалося зробити це. «я завжди любив слухати, як мій дядько микола, який був блискучим оповідачем, мій скучим оповідачем, мій дід аца та моя тітка по матері емілія згадували випадки з історії нашої родини,— напише у своїх автобіографічних нарисах вже всесвітньовідомий письменник.— при цьому я мимоволі навчався майстерності усного оповідання. у павичеві в мене було чотири бабці. одна з них — козара — була красунею й залишалася нею до глибокої старості. вона краще з інших її сестер уміла вчинити тісто й могла заспівати пісню про кожен знак зодіаку, я потім знаходив ці пісні в старовинних календарях xviii і початку xix століття.» тісний зв'язок з народними витоками, фольклорною літературою призвели до появи оригінальної поезії і прози милорада павича. він — автор декількох поетичних збірок і численних романів. добре володіючи російською та ійською мовами, павич проявив себе й як видатний перекладач творів пушкіна та байрона. професор павич е дійсним членом сербської академії наук і мистецтва (1991), регулярно читає лекції у белграді, сорбоннп регенбурзі, відні. твори милорада павича — найбільш популярні у сучасного читача. «вашингтон таймс» вважає його «оповідачем, який дорівнює гомеру», південноамериканська критика характеризує павича, як «найвидатнішого письменника сучасності» («веха», сан-пауло), а в іспанії він визнаний «однією з найвеличніших особистостей світової літератури» («темпо», мадрид). «хазарський словник» роман «хазарський словник» — це своєрідний сплав історичного дослідження, художнього тексту, енциклопедичного довідника. твір має підзаголовок — «роман-лексикон у 100 000 слів», а також цікавий епіграф: «на цьому місці лежить читач, який ніколи не відкриє цю книгу. тут він спить вічним сном». оригінальність роману полягає ще й в тому, що він існує у двох іпостасях: жіночої і чоловічої версії. роман являє собою стилізацію давніх наукових трактатів і досліджень — сучасну версію нібито колись існуючого «хазарського словника» 1691 року. твір має всі атрибути наукового дослідження: зміст, попередні відомості про видання (передмова до сучасного видання, історію написання «хазарського словника», склад словника, статті про те, як користуватися словником, фрагменти передмови знищеного видання 1691 року), основний зміст словника, що передає історію хазар через три види джерел: християнські (червона книга), ісламські (зелена книга) і єврейські (жовта книга). крім цього, так звані аррепсііх і та аррепсііх ii, а також заключні примітки. цікаво, що в червоній, зеленій і жовтій книгах йдеться майже про одні і ті самі події, але подані з різних точок зору. у кожній з книг фігурує багато персонажів, але деякі з них представлені у всіх трьох книгах. це принцеса атех і каган, а також статті «хазарська полеміка» та «хазари».