Цікава інформація ( факти ) пр ярослав стельма

ярослав михайлович стельмах народився 30 листопада 1949 року у місті києв, у родині відомого письменника михайла стельмаха. коли сам став писати, то ще довго на запитання, чи не син він того самого стельмаха, відповідав “ні”. бо вважав, що хвалитися батьком негоже. по смерті батьків не взяв собі нічого з майна, окрім письмового столу стельмаха-старшого. за цим самим столом він і працював. з дитинства ярослав захоплювався іноземними мовами, спортом та музикою. займався професійно плаванням, потім гімнастикою, здобув навіть спортивні розряди з боксу і вільної боротьби. віртуозно володів грою на фортепіано та любив гітару. зі шкільних лав почав вивчати ійську мову та займатись перекладом у 1973 року в   київському інституті іноземних мов познайомився на кафедрі іноземних мов з своєю майбутньою дружиною людмилою. вона також закінчила той самий інститут, але на дев’ять років раніше. а вже через два роки вони одружилися. спільних дітей у подружжя не було. виховували сина олексія людмили від першого шлюбу. він був рідкісно вільною людиною й не потребував демонстративності. у 1975 році у світ вийшла перша його книжка –   це збірка оповідань під назвою «манок». потім були повісті «химера лісового звіра», «якось у чужому лісі», «найкращий намет» у 1978 році   ярослава стельмаха було прийнято до спілки письменників україни в 1999 році його назвали кращим драматургом року 4 серпня 2001 ярослав михайлович стельмах підписавши для улюбленої внучки зої власну   книжку під назвою «голодний, злий і дуже небезпечний», поїхав на дачу під київом. але в дорозі загинув в автокатастрофі на трасі під борисполем. у нього просто за кермом перестало працювати серце. похований письменник на байковому кладовищі поряд із своїм батьком.

у літературному доробку великого українського письменника і. франка є чимало різноманітних за жанрами творів. це й поезія, і драматургія, і проза. всі вони мають велику мистецьку цінність. але я особисто ві перевагу франкові, його яскравій і неповторній, ніжній ліриці, його віршам про кохання. мім улюблений  твір  поета — вірш «чого являєшся мені у сні? », який увійшов до славетної збірки «зів’яле листя», створеної 1886 року. покладений на музику композитором к. данькевичем, він став популярним романсом.

вірш «чого являєшся мені у сні? » — це зворушливий монолог, що вражає івідображенням внутрішньої боротьби, душевних мук ліричного  героя. закоханий юнак, який любить дівчину безнадійно, вона не відповідщає на його кохання. він намагається вирвати її із серця, бо любов завдає йому страждань.

чого являєшся мені у сні? чого звертаєш ти до менечудові очі ті ясні, сумні,немов криниці дно студене? чому уста твої німі?

читаєш вірш і відчуваєш всю силу почуття, глибину страждань цієї зраненої коханням людини. туга відчувається у сповнених великого душевного болю, в епітетах і порівняннях, використаних у вірші. вони частину образу коханої,її стриманість у ставленні до ліричного героя. про те, ця любов закоханого не знаходить відгуку в серці дівчини, свідчать у поезії словами «німі уста», «криниці дно студене» її прекрасних очей.однак бажання забути  образ  милої було миттєвим. ліричний герой просить , хоч у сні приходити до нього і приносити змученому серцю миті щастя.

так ниє серце, що в турботі,неначе перла у болоті,марніє, в’яне, засихає.

як яскраво, поетично і разом із тим правдиво зумів передати  поет  невимовні страждання люблячого серця, гіркоту нерозділеного кохання. написати так може лише любляча людина, яка все це сама вистраждала. і це було дійсно так. фішкові «тричі приходила любов». ольга рошкевич — перша і незабутня любов поета, юзефа дзвонковська, яка відмовила франкові свідомо, знаючи про свою смертельну недугу, целіна журовська — «гордая душа». не склалося його кохання, і з’явилися ці чудові поетичні рядки.

який докір, яке страждання,яке несповнене бажанняна них, мов зарево червоне,займається і знову тонеу тьмі?

тільки вміючи так, до самозабуття, до самозречення, кохати, тільки маючи такий могутній, неповторний талант, можна було створити прекрасну пісню великої любові, яка хвилюватиме й захоплюватиме серця людей вічно.

я дуже вдячна моєму улюбленому поетові за його неперевершений твір, і якому він торкається найглибших струн людського серця, возвеличує найприкрасніше з людських почуттів — кохання.