Виписати засоби художньої виразності вірша ''гей, нові колумби й магеллани''

1)звертання:   «гей, нові колумби й магеллани», «кораблі», «украї», «друзі».

2)риторичні оклики: «напнемо вітрила наших мрій! » «кораблі! шикуйтесь до походу! »«нидіє на якорі душа! » «півень землю всю не розгребе! » «шкварити байдужість на вогні! »

3)риторичні запитання: «хто сказав, що все уже відкрито? нащо ж ми народжені тоді? » «як нам помістити у корито наші сподівання молоді? »

4)метафори:   «кличуть … у мандри океани», «бухту … облизує прибій», «сподівання помістити», «нидіє… душа», «б’ються груди», «вітер… не остудить».

5)епітети:   «молоді сподівання», «рідний народ», «духовні острови», «вітри тужаві».

6)тавтологія:   «відкрито вже відкрите».

Мартин боруля – це головний герой однойменної трагікомедії івана карпенка-карого. за соціальним статусом мартин - заможний селянин. але він має заповітне бажання: повернути собі колись втрачене дворянство. на шляху до своєї мети він часто втрачає здоровий глузд і попадає у комічні ситуації. риси характеру: загалом, він добра людина. мартин не знущається з людей, що бідніші за нього. до того, як зосередитися на нав'язливій ідеї стати дворянином, мартин добре виховував своїх дітей. його донька марися говорить про це: «перше батько казали, що всякий чоловік на світі живе затим, щоб робить, і що тільки той має право їсти, хто їжу заробляє». мартин любить свою родину і прагне стати дворянином, щоб хоч його нащадки бути в змозі постояти за себе, щоб їх не могли безкарно ображати: "що не всякий на них крикне: бидло! теля! ".  комізм образу мартина борулі полягає у тому, що він намагається копіювати зовнішні ознаки класу, до якого він не належить, причому так, як він це розуміє. йому чужі дворянські звички та спосіб життя, але він уперто намагається прищепити їх своїй родині і собі самому. "марисю, скілько раз я вже тобі приказував, не кажи так по_мужичи: мамо, треба так казать, як дворянські діти кажуть". він хоче видати доньку за "благородного", влаштовує сина на роботу чиновником і навіть радить йому порвати з другом дитинства, бо той селянин: "ти, сину, не дружи з нерівнею, краще з вищими, ніж з нижчими. яка тобі компанія микола? мужик — одно слово, а ти на такій лінії, трешся між людьми інчого коліна…"    як і мольєрівського журдена, мартина дурять (зокрема, повіренний тренделєв) і не розуміють (друзі та родичі хочуть, щоб він знову став таким, яким був раніше - звичайним чоловіком).     врешті-решт, усі починання борулі, спрямовані на досягнення його мети, завершуються поразкою.    ідея п’єси полягає у тому, що людина, яка захоплюється фальшивими цінностями та соромиться бути собою, завжди буде смішною.  п’єса "мартин боруля" не сходить зі сцена українських театрів уже понад сто років. вона має успух завдяки психологічній переконливості образів, гумору та гострій злободенності. у свій час роль мартина борулі талановито грав і сам і. карпенко-карий.