Прочитайте поради відомого італійського науковця умберто еко стосовно читання першоджерел. який досвід читання наукових праць у вас? підкреслення збагачують книгу. вони є знаками вашої зацікавленості, дозволяють повернутися до книги навіть через тривалий час і миттю відшукати те місце, що вас зацікавило. але підкреслювати треба розумно. деякі підкреслюють усе. це означає не підкреслити нічого. користуйтеся різними кольорами, адже буває, на одній сторінці співіснують відомості різного порядку. кольорові знаки стануть у пригоді на останній стадії роботи, коли за червоним кольором ви легко впізнаєте матеріал для першого розділу, за зеленим - для другого. зазначайте ступінь важливості інформації. позначайте всі місця, до яких маєте намір повернутися. у яких випадках не підкреслюють? коли книга не ваша. або коли вона рідкісна, добре ілюстрована і дорога. у цих випадках, очевидно, вихід зі становища - ксерокопіювати відповідні сторінки, або виписати у зошит найяскравіші пасажі з відповідними коментарями

на мою думку, батьківщина — одна з найбільших цінностей у нашому житті, яку ти не вибираєш: вона дана тобі батьками як спадок, який маєш любити й берегти, щоб передати власним дітям.по-перше, батьківщина — це насамперед духовний материк, тобто не лише країна, у якій ти народився, а й усі духовні надбання роду й народу: мова, пісні, традиції, звичаї, які відпові твоїм ментальним особливостям. яскравим прикладом усвідомлення цього є моя сім’я, де панує пошана до традицій, моральність, прагнення знати народні звичаї й дотримуватися їх: усі ми розмовляємо українською й любимо співати народні пісні, а святкову сорочку кожному власноруч вишила мама; щоліта мандруємо стежками україни (у першому поході мене, піврічного, ще несли в спеціальному рюкзачку); ємо дідусям і бабусям поратися на городі, у саду, учимося жити так, щоб не було перед ними соромно.

по-друге, навіть якщо людина з якоїсь причини змушена жити поза межами рідної землі, вона несе у своєму серці часточку батьківщини. прикладів цього в літературі сила-силенна. чи не найяскравішим серед них є творчість тараса шевченка, зокрема його поезія «і виріс я на чужині…», у якій кобзар пише, що для нього немає нічого кращого, як «дніпро та наша славная вкраїна…». глибинним розумінням патріотизму вражають «кам’яний хрест» василя стефаника і «волинь» уласа самчука, поезії олександра олеся та євгена маланюка.

отже, батьківщина — це найцінніший дар твого народу й роду. це не тільки земля, на якій ти народився та проживаєш, а й уся духовна спадщина твоїх пращурів, яку мусиш плекати й примножувати скрізь і завжди.