Який сюжет творцу «золотый жук»?

це історія про скарби,  ключ  до місця знаходження яких був зашифрований. один з героїв зумів розгадати його, використовуючи чудову систему підрахунку знаків  шифру  і зіставлення з частотою використання літер в ійській мові.

нащадок старовинного аристократичного роду вільям легран, переслідуваний невдачами і банкрутством, біжить з нового орлеана і оселяється на пустельному острівці салівон поблизу атлантичного узбережжя зі своєю собакою — ньюфаундлендом і старим слугою джупітером. одного разу під час прогулянки було знайдено «золотого» жука, якого вони загорнули у шматок знайденого поблизу пергаменту. прийшовши додому, легран зовсім випадково виявляє на пергаменті зображення черепа, намальоване прихованими чорнилом, які проявилися від дії тепла — каміна в будинку леграна. розпитуючи про подробиці, оповідач зауважує, що легран сприймає цю знахідку як щасливе знамення. слуга джупітер був дуже схвильований поведінкою «масса вілла», вважаючи, що золотий жук вкусив його в голову й хазяїн збожеволів. та й дійсно, легран поводився більше, ніж дивно: він бігав удень і вночі, шепочучи якісь слова, малюючи дивні знаки, лазив у гори. через якийсь час оповідач отримує від леграна записку з проханням відвідати його з якоїсь важливої справи. інтонація листа змушує оповідача поквапитися, і він того ж дня опиняться у друга. легран очікує його з нетерпінням і пропонує всім відразу відправитися в дорогу — на материк, у гори — в кінці експедиції вони зрозуміють, що він має на увазі. мандрівники довго йшли, знайшли тюльпанове дерево. джупітер заліз на нього, прибитий до суку череп і отримує вказівку пропустити золотого жука на шнурі крізь ліву очну ямку. забивши кілочок туди, де опустився жук, легран, скосивши траву, наказав копати під деревом. через деякий час виявляється, що негр переплутав очниці і їхні зусилля виявилися марними. легран переміряє все заново і вони відновлюють розкопки. їх працю перериває відчайдушний гавкіт ньюфаундленда. собака рветься в яму і знаходить два скелети. через кілька секунд компаньйони виявляють скриню, в якій знаходиться справжній скарб — купи золота і дорогоцінного каміння. подолавши насилу зворотний шлях, бачачи, що друг згорає від цікавості, легран розповідає, що його до знахідки і розгадки шифру, який дозволив знайти скарби.

2. Герой нашего времени" - самое известное произведение М.Ю. Лермонтова. В своё время оно снискало немалую славу, в основном благодаря своему главному герою, Григорию Печорину. Сам Лермонтов говорил о нём, как о "портрете, но не одного человека: это портрет, составленный из пороков всего нашего поколения, в полотном их развитии". Так кем же на самом деле являлся Печорин - злодеем или уникальной для своего времени личностью? В романе пять фрагментов, пять эпизодов-повестей, объединённых одним общим героем. Каждый из них лучше понять его натуру, и в каждом самая главная черта Печорина - противоречивость. Печорин противоречив: в любви и жизни, в своих мыслях и действиях. Он как Демон из одноимённого произведения Лермонтова - вечно мечется и не находит себе покоя. Печорину скучно жить. Он постоянно ищет новых развлечений и злиться, когда не находит. Ради исполнения собственной прихоти Печорин готов даже рискнуть жизнью и не только своей. Он губит всех, кто встречается на его пути. Так случилось с Бэлой, с Мэри, с Грушницким. Их судьбы были поломаны... А ради чего? Минутного успокоения души? Из этого следует другая черта Печорина - его эгоизм. Он понимает, что заставляет окружающих страдать, но ничего не делает, чтобы остановиться. Наоборот, для него это ещё одно развлечение. Взять ту же Мэри - Печорин не любил, но добился её только потому, что ему нравилась трудность поставленной задачи. А после княжна стала ему неинтересна. Да, Печорина можно назвать эгоистом. Но бесчувственным - никогда. Не смотря на всю свою холодность и расчетливость, Печорин смог полюбить Веру. Но по иронии эти чувства снова приносят лишь страдания. Так кто же такой Печорин? Его личность неоднозначна. Она вызывает восхищение и неприязнь. И эта двойственность преследует Печорина на протяжении всей его жизни, делая его человеком потерянным и страдающим от собственных метаний.