Характеристика личности владимира мономаха : 1 интересы какого класса или группы выражал ? 2 чего хотел добиться ? 3 какие методы использовал для достижений целей? 4. ваше личное отношение к нему? обязательно сами пишите без списывния

зная, как доревоюционная россия чтила память владимира мономаха за его мудрость и отечеству, мы можем смело судить, что владимир 1) представлял интересы всего народа (в летописи приводится такая речь князя: "«вы жалеете смердов, а о том не подумаете, что вот придет весна, приедет половчин,
крестьянина убьет, коня уведет; наедут потом половцы большою толпой, всех крестьян перебьют, жен с детьми в полон заберут, скот угонят, село выжгут". вот и посуди, о ком заботился владимир). через всю его политику красной нитью проходила 2) борьба с внешним врагом - половцами и стабилизация
внутреннего положения страны.   для этого по инициативе мономаха и было организовано несколько съездов (самый известный - любеческий 1097 на которых обсуждались общие проблемы руси и координировались действия против кочевников. в результате внешней политики владимира, в 1111 г. на р. салнице
было разбито общими усилиями князей половецкое войско, что заставило остудить горячие головы кочевников. как видим 3) методы - это смирение споров между князьями, организация усилий для борьбы с врагом и решительные действия против половцев.  

для меня владимир мономах - это не только
дальновидный политик с истинной патриотичной душой человека и не только талантливый полководец, но еще и человек, незаурядными умственными способностями. чего только стоит его устав, ставший новой « правдой» того времени. своими действиями мономах хоть и не надолго, но обеспечил процветание земли
.  

Кінець середніх віків і початок Нового часу охопила епоха Відродження і Реформації, перехідна за своєю природою. Оформлення й поширення культури власне Нового часу припадає на XVII-XVIII ст. Цей період знаходиться між революціями: його відкривають революції в Нідерландах (перемогла в 1608 р.) і Англії (почалася в 1640 р.), а завершують війна за незалежність англійських колоній в Америці (1775-1783 рр.) і Французька революція (1789-1793 рр.).

Упродовж цих двох віків остаточно утверджуються національні держави. При збереженні загальних закономірностей, взаємовпливу, певної моди чітко окреслюється культура кожної країни. Неповторна своєрідність пов'язана з національною мовою, традиціями, історією, а також з економічним, політичним устроєм. Найбільший вплив на європейський культурний процес в цей час справляють, кожна по-своєму, дві країни - Англія і Франція. Англійська буржуазія, утвердившись в економіці, раніше починає політичну боротьбу. Після перемоги ж швидко йде на компроміс, встановлюється конституційна монархія (владу короля обмежує парламент). Франція - країна класичного абсолютизму (абсолютизм - необмежена монархія). Його вершина - остання третина XVII ст., роки правління “короля-сонця” Людовіка XIV, автора знаменитої формули: “Держава - це я”. У XVIII ст. королівська влада перетворюється на реакційну силу. При зростаючій економічній кризі і невдоволенні народу дворянство продовжує зберігати зовнішній блиск. Не менш відомий афоризм фаворитки Людовіка XV маркізи Помпадур: “Після нас - хоч потоп”. Ці історичні особливості знайшли своє відображення у сфері культури. В Англії раніше складаються прогресивні буржуазні політичні і філософські погляди, але повнішого розвитку і рішучого вираження набувають вони у Франції в ході ідеологічного протистояння з абсолютизмом.