100 дібрати цитати до характеристики образу леграна​

вільям легран — інтелектуально розвинена людина, що зазнала в житті злиднів, якій не поталанило, але вона не втратила впевненості в свої сили, сподівається на краще. легран — людина, котра поважає права інших (визволив юпітера ще до того, як в америці скасували рабство), для нього люди іншої раси
не менш цінні, ніж білошкірої, до якої належить він. приязність, гостинність — його ознака. величезний потяг до знань (хоча б захоплення ентомологією, специфічною наукою, що вивчає комах), вражає обізнаність леграна й у таких науках, як лінгвістика (знає, до речі, кілька мов), історія, ія, непогано
знає хімію та інші природознавчі науки. розуміється на мистецтві. кмітливість, спостережливість, логічне мислення, вміння аналізувати факти — ось що є леграну, спираючись на знання, досягти мети. як будь-яка людина, легран має й негативні риси характеру: занадто запальний і занадто потайний, трохи
фамільярний. в образі леграна втілено американську мрію — утвердження особистості в житті за рахунок власних сил, енергії і розумових можливостей. секрет успіху леграна особисті якості – цілеспрямованість, спостережливість, кмітливість, допитливість, уважність знання – з хімії, фольклору, ійської
мови, ії, історії вміння – логічно мислити, фантазувати, розгадувати криптограми

как бы ни старались некоторые читатели гоголя, высокомерно считая

"тараса бульбу" слабым произведением и даже пренебрежительно назы-

вая его рассказиком, вещь, безусловно, сильная. уже потому, что воспевает

и защищает святые для человека истины. патриотизм, ныне забытый мно-

гими. товарищество и взаимная выручка, на которые сейчас смотрят, как

на анахронизм. много ли сейчас найдется людей, готовых, скажем, выкупить

современного мосия шило, беспробудного пьяницу и чуть ли не преступника,

но героя и защитника отечества? непреложное следование своей вере,

защита ее, готовность ради нее пойти и на смерть. где это сейчас? мой

знакомый ради благополучия с легкостью перешел из православной веры

в веру католическую. книга всегда оставляла двойственное впечатление:

было грустно, что у такого замечательного отца один из сыновей-выродок,

что гибнут остап и тарас. но остается вера в то, что таких, как отец и стар-

ший сын, таких, как шило, , кукубенко большинство. ныне же добавляется грусть от того, что люди в наше время утрачивают главное,

забывают, зачем они пришли на эту землю.