Влияние архитектуры стародавней греции

без сомнения, самое большое влияние на последующие поколения оказало искусство древней греции. его спокойная и величественная красота, гармония и ясность служили образцом и источником для позднейших эпох культуры. потребовалось несколько столетий, прежде чем дорийские племена, явившиеся с севера
в xii веке до н.э., к vi веку до н.э. создали высокоразвитое искусство. далее последовали три периода в греческого искусства:

i. архаика, или древний период, - примерно с 600 до 480 года до н.э., когда греки отразили нашествие персов и, освободив свою землю от угрозы завоевания,
получили снова возможность творить свободно и спокойно;

ii. классика, или период расцвета, - с 480 по 323 годы до н.э. - год смерти александра македонского, который покорил огромные области, непохожие по своим культурам; эта пестрота культур была одной из причин упадка классического
греческого искусства;

iii. эллинизм, или поздний период; он закончился в 30 году до н.э., когда римляне завоевали находившийся под греческим влиянием египет.

греческая культура распространилась далеко за пределы своей родины - на малую азию и италию, на сицилию и другие острова
средиземноморья, на северную африку и прочие территории, где греки основывали свои поселения. греческие города находились даже на северном побережье чёрного моря.

величайшим достижением греческого строительного искусства были храмы. древнейшие развалины храмов относятся к эпохе архаики,
когда вместо дерева в качестве строительного материала стали использовать желтоватый известняк и белый мрамор. полагают, что прообразом для храма послужило древнее жилище греков - прямоугольное в плане строение с двумя колоннами перед входом. из этой простой постройки выросли со временем различные
более сложные по своей планировке типы храмов. обычно храм стоял на ступенчатом основании. он состоял из помещения без окон, где находилась статуя божества, здание окружали в один или два ряда колонны. они поддерживали перекрытия и двускатную крышу. в полутёмном внутреннем помещении у статуи бога
могли бывать лишь жрецы, народ же видел храм только снаружи. очевидно поэтому главное внимание древние греки уделяли красоте и гармонии внешнего облика храма.

Розробки уроків

Підручники

Відео

Атласи

Реферати

Книги

СЕРЕДНІ ВІКИ

Франкська імперія

Імперія Карла Великого

Серед оточення Карла народилась ідея проголосити його імператором на кшталт давніх римлян. У пам'яті багатьох людей ще збереглися спогади про ті часи, коли світ мав одного монарха, який забезпечував мир і злагоду, оберігав християнство. Тепер, коли Карл об'єднав під своєю владою більшість народів Західної Європи, ці мрії були, як ніколи, близькими до здійснення.

Після того, як Карл Великий допоміг римському папі повернути владу, перемігши римську знать, папа Лев III запросив монарха в Рим. Під час урочистого різдвяного молебню 25 грудня 800р. він увінчав короля імператорською короною та оголосив його римським імператором. У 812 р. імператором Заходу Карла визнала і Візантія.

Проте нова імперія суттєво відрізнялася від старої — Римської. Постійної столиці у Карла Великого не було. Він мандрував усією країною, зупиняючись у численних маєтках, найчастіше в Ахені. Держава поділялася на окремі округи — графства. Призначені королем графи збирали податки, вели судочинство, очолювали місцеве ополчення. Для перевірки їхньої діяльності існували спеціальні королівські ревізори з близького оточення Карла. Карл, як і раніше, збирав щороку всіх вільних франків, але не в березні, як за Меровінгів, а в травні (коли було вдосталь кормів для коней), тому й називалися ці зібрання «травневими полями». У них брали участь лише рицарі й духівництво. Король вислуховував їхні повідомлення про справи на місцях і віддавав накази або збірники постанов — капітулярії.