Скласти речення зі словами дорогий,високий,красивий,білі,товстий,так щоб в першому реченні вони виступали іменниками ,а в другому прикметниками

Кажуть, що ввічливу людину можна пізнати по тому, як вона слухає. вміння вислухати співрозмовника, не перебиваючи його, до того ж, вислухати до кінця, навіть якщо висловлюване ним іде в протиріччя з вашими власними думками, — це і є головна з ознак вихованої і ввічливої людини. таку людину ще називають тактовною, до речі, слово такт походить із латинської мови й має два значення: «дотик» і «почуття». тактовна людина, починаючи розмову, завжди спробує з'ясувати, чи цікавить співрозмовника те, що вона збирається йому розповісти. чи не буде йому нудно, чи має він час її вислухати? а для цього треба володіти як словом, так і тактом. тактовність починається з уміння поводитися з кожною людиною уважно, зважаючи на її душевний стан, це відкриває душу назустріч співрозмовникові, він це відчуває й легко говорить з вами. болгарська мудрість стверджує: «тактовність — риса, якої ніхто не помічає, коли вона є, але всякий відчуває, коли її немає». такі риси, як тактовність, не людині від народження, це має бути наслідком виховання й самовиховання. тому доречним буде висловлювання давнього мислителя: «є моральна тактовність, котра в гуманної людини виявляється в усіх її вчинках» (дідро). тактовність взаємопов'язана з умінням володіти словом, доречністю реплік чи зауважень. уміння володіти словом, відчуття краси слова потрібні кожній людині, особливо ж, коли це стосується ввічливості в стосунках. той, хто відчуває красу слова, вміє словом передати найтонші відтінки людських думок і переживань, підніметься на високу сходинку справжньої людської культури й тим самим буде і цікавим співрозмовником, і тактовною людиною. ви зробили комусь послугу — вам дякують, або ви маєте комусь подякувати. можна це зробити першим — ліпшим словом, а можна це зробити словом продуманим, наприклад: «прийміть мою найщирішу вдячність» або: «дозвольте висловити вам подяку». слід пам'ятати, що дякують «кому», а не «кого». психологи давно дійшли висновку, що настрій людини значною мірою залежить від повсякденного вітання, адже наш день починається з того, кого ми першого зустрінемо: тата, маму чи просто когось із однокласників по дорозі в школу. наприклад, приступає людина до виконання якоїсь важливої роботи й за народною звичкою приповідає: «щоб легко почалося та добре скінчилося! » або просто: «боже, ! » і хоча кожен знав, що подібні побажання собі — лише певною мірою словесний етикет, проте, він кожного разу є людині відповідно налаштуватися виконувати складну роботу. неввічливість часом має місце, але це не завжди є виявом невихованості, часом це буває від невміння володіти словом, невміння дібрати якийсь вираз чи певну форму вираження своїх думок. тому слід вивчати і правила вести бесіду, і вміння бути гарним співрозмовником, і просто показати рівень вихованої людини — це стане запорукою успіху в багатьох справах.