Термі! порядки, які панують у містечку у творі гоголя "ревізор" ​

у самому місті немає ніякого порядку, там панує хаос і плутанина: суддя хабарничає й проводить махінації з документацією; засідатель безпробудно п’є, у самому будинку суду; сторожачи вже стали розводити гусаків і вішати білизну на просушку; у лікарнях пацієнти вічно брудні, курять міцний
тютюн і їхня доля анітрошки не хвилює лікарів, адже ті вважають, що якщо людина вмре, значить умре, а якщо вилікується, значить вилікується вулиці ніхто не прибирає, усюди бруд і кіптява, викладачі в навчальних закладах при поясненні матеріалу те корчать гримаси, те отлынивают від роботи, чим і
негативний приклад учням здавалося б, все це нехай і погано, але дає деяку волю людям, однак і це зовсім не так. людям у цьому місті доводиться несолодко, особливо місцевим купцям, яких вічно оббираю до нитки чиновники. городничий без усякого сорому й стиснення бере все, що тільки йому сподобається.
та й без того укази городничего ламали життя многим. приміром, він якось віддав наказ рекрутувати в армію одруженої людини, залишивши бідну жінку без чоловіка, у той час як закон це забороняє. а зробив він це з тієї причини, що батьки кравця, якому й випливало стати солдатом, підкупили городничего.
в інший раз городничий наказав висікти ні в чому неповинну унтер — офіцершу, після чого її ще змусили заплатити штраф за помилку вся верхівка цього міста, всі чини, які здавалося б, повинні бути прикладом для наслідування — шахраї й хабарники. це мерзенні, марнолюбні й зарозумілі люди, на розумі в
яких тільки бажання схапать усього побільше, і обійти відповідальність стороною. таким з’являється образ повітового міста в трагікомедії ревізор, що була написана з метою створення пародії на повітове місто того часу

Я так зрозуміла на любу тему головне щоб по картинці.

Коли мені було 15 років мій дядько пішов на війну. З дитинства я не мав батька бо він загинув коли плавав у морі, тому в мене був тільки дядко. Коли він пішов я не міг знайти собі місця, переживав за нього, а коли я отримував письма від нього, то миттю розкривав і читал, що вір мені написа. Так в одному з пісем було написано: «Любий Сергійко, я дуже скучив за тобою, у мене все у порядку! Сподіваюся, що ти гарно вчишься і слідкуешь за матусею! Сьогодні буде наша остання битва із Німцями, багато з нас можуть загинуть або зостатися каліками! Але ти не хвилюйся! Якщо я не повернуся! І пам‘ятай! Борець, це той кто може справитися з собою, а не той кто живе за ради м‘яса!»
Після цього письма я разплакався, але одразу згадавши слова дядки, що потім довго не виходили з моеї голови, я зоспокоївся!
А коли став дорослим зрозумів, яким сильнив був мій дядько!