Епітити і інверсія в творі "дорогою ціною"

1) щоб підкреслити, що остап на все життя зберіг любов до волі, письменник в епілозі змальовує вітер, який у сприйманні остапа наділяється рисами живої істоти. (вітер у народної творчості — символ волі.) 

2) туман у творі сприймається як цілком конкретна картина. в той же час
він символізує безперспективність, невідомість шляху, який обрали герої повісті. 

3) порівняння «ніч тяглась довго, безконечно, як смерть» з великою силою передає внутрішній стан соломії й хворого остапа, які напружено чекали ранку.

4) влучно використав письменник і
народні прислів’я та приказки.

-   появу соломії — вірної подруги і надійного товариша — остап привітав прислів’ям: «при своїй небозі добре і в дорозі».

-   прислів’я івана котигорошка «не їла душа часнику, не буде й смердіти», в якому висловлено тверду віру в
торжество справедливості, заперечується жорстокою дійсністю.

  роль і сенс кольорів у творі

в описі природи в повісті «дорогою ціною» переважають чорні й червоні барви: чорна — при зображенні мороку, осінньої ночі, червона — в картинах пожежі. обидві барви співзвучні
переживанням героїв. чорна — сумному настрою, червона — страху, породженому пожежею.

Федько  це був чистий розбишака-халамидник.там шибку з рогатки вибив; там синяка підбив своєму "закадишному" другові.спокій був його ворогом.…перший по силі на всю вулицю.руки в кишені, картуз набакир, іде, не поспішає.толя-толя був син хазяїна того будинку, де вони жили. це була дитина ніжна, делікатна, смирна. він завжди виходив на двір трошки боязно… соромливо посміхався своїми невинними синіми очима.