Розкрийте поліфонізм роману злочини і кара​

автор зображує своїх героїв не стільки за описування зовнішніх проявів їхнього життя (як це робили, скажімо, або діккенс), скільки за ґрунтовного й скрупульозного аналізу найтонших порухів їхніх душ, психологічних глибин (славнозвісний «психологізм достоєвського) у моменти найвищого напруження
душевних сил, у так званих «межових ситуаціях». якщо в текстах інших романістів часто використовуються докладні описи (портрети, інтер’‎єри, пейзажі), то в «злочині і карі» значно більше діалогів і монологів. власне авторського «голосу» (що, як ви вже знаєте, притаманне, наприклад, діккенсу з його
прямими звертаннями до читача) у достоєвського дуже мало. кожний персонаж має свій неповторний голос, свій тип свідомості. так, самозакоханий і процвітаючий лужин мислить і розмовляє зовсім не так, як розумний і втомлений життя цинік свидригайлов. «голос» енергійного й діяльного разуміхіна
абсолютно відрізняється від жовчно-скептичних інтонацій раскольникова. тому письменник і зіштовхує думки різних героїв, створює їхні діалоги або полілоги, де звучать рівноправні голоси.

напиши если надо больше)