Вчём состояли особенности в 18 в.? охарактеризуйте творчество самых известных писателей и поэтов того времени. зарание .)

xviii века прошла большой путь в своем развитии: от классицизма до сентиментализма, от идеала просвещенного монарха до интимных переживаний человека (естественно, дворянина) .  

идеалы классицизма - стройный порядок и гармония, воплощенные в определенной иерархии. воля, чувство
общественного долга, патриотизм возвышались поэтами-классицистами. они славили превосходство государственного над личным, разума- над чувствами, порядка - над хаосом, цивилизации - над природой. иерархичность проявилась и в самой . классицизм резко разделил ее жанры. гражданская тема облекалась в
форму торжественной оды, а описание частной жизни доставалось более "низким" жанрам.  

 

естественно, что каждый жанр имел свой "набор" стилистических средств. такое разделение на жанры имело большое прогрессивное значение, поскольку позволяло отражать разнообразные явления
жизни. оды писались книжной лексикой с использованием старославянизмов, элегии - с определенным числом церковнославянской лексики и разговорной, басни и комедии - просторечиями (согласно теории "трех штилей" м. в. ломоносова) .  

 

не меньшее значение для развития языка
имела и реформа отечественного стихосложения, которая позволила приблизить стих к разговорной речи.  

 

в более поздний период (конец xviii в. ) в россии появилось еще одно направление - сентиментализм, который наряду с просветительским реализмом противостоял классицизму и
способствовал демократизации , хотя многое и разделяло эти два направления.  

сентиментализм превозносил человека, его чувства, ставя внутренний нравственный мир выше внешних обстоятельств, власти и быта.  

 

писатели придерживались позиции синтезирования этих
направлений, провозглашая объединительной идею любви к человеку - к его внешнему быту и духовному миру. любовь к человечеству определяла нравственную и эстетическую позицию наиболее яркого представителя сентиментализма - н. карамзина.  

 

таким сложным и противоречивым был
один из этапов (xviii в. ) становления , ее путь к народности и национальной самобытности.  

важная проблема всего xviii века - синтез гуманистического и народного начал - решалась от кантемира и ломоносова до пушкина и, обусловленная актуальностью развития россии, была подхвачена xix
веком.  

это во многом подготовило и блестящие достижения в 19-го века.

Томаш зарицький, фахівець в області соціології політики, соціології культури та знання, теорії дискурсивного аналізу, соціальної ії, знайомий читачам журналів «вісник громадської думки» і «новое обозрение». на червневому семінарі московської школи громадянської освіти він вперше виступив в якості експерта. «вулиця московська» пропонує основні тези виступу томаша зарицького, записані і викладені катериною іянової.я хотів би запропонувати вам суб'єктивний, дуже суб'єктивний погляд на роль інтелігенції. я, звичайно, буду говорити польсько-центрично, хоча якісь спроби порівняння теж хочу представити.перше питання: чи існує ще інтелігенція? моя відповідь позитивний: я вірю в існування інтелігенції і в її роль. є люди, які не вірять, їх позицію теж треба поважати.другий вічне питання: хто належить до інтелігенції? відповіді і тут найрізноманітніші, і нікому, як я вважаю, не можна відмовити в праві на дефініцію. спори про це триватимуть, поки інтелігенція буде існувати.я б дав досить абстрактне визначення: інтелігенція - це соціальна група, для якої культурний капітал є центральною складовою соціального статусу.покійний французький соціолог п'єр бурдьє виділяв культурний капітал, економічний капітал і соціальний (політичний) капітал. інші соціологи запропонували ці три типи капіталу віднести до трьох типів (або фракціям) еліти. економічний капітал - економічна еліта, буржуазія. еліта культурного капіталу - інтелігенція. елітою політичного капіталу на пострадянському просторі можна вважати комуністичну і посткомуністичну номенклатуру.для всіх цих трьох груп (трьох типів еліти) відповідний тип капіталу є центральним для обґрунтування їх соціальної позиції і для репродукції. це дуже важливий момент в підході, який я вживаю. ключовим моментом є передача соціального статусу наступним поколінням.повторю: я вважаю інтелігенцію тим типом еліти, для якого культурний капітал є центральним і є ключовим ресурсом для передачі статусу наступним поколінням.це означає, що інтелігент може бути бізнесменом, може грати значні політичні ролі, але жодна з цих ролей не буде для нього ключовий для визначення власного статусу. коли він втратить гроші, його статус може трохи зменшитися, але це не буде означати повної втрати.багато, якщо запитати визначення інтелігенції, будуть говорити про значення освіти. дійсно, культурний капітал насамперед пов'язується з утворенням.але я б стверджував, в контексті центральної та східної європи, освіти недостатньо, навіть найвищого. є критерії загальної культури, знання національної культури, універсальної культури, критерій виховання і, last but not least, критерій походження.цінності інтелігенції пов'язані з ідеєю, або вірою, в відкритість цього шару.але насправді, на практиці (особливо якщо ви подивіться на польську інтелігенцію) значна частина інтелігентської еліти - це діти колишніх поколінь інтелігенції.це важлива риса польського і деяких інших суспільств центральної та східної європи - то, що інтелігенція є єдиною частиною еліти, яка в змозі репродукуватися.за останні 100 років елітний статус інтелігенції, незважаючи на всі революції, війни, економічні кризи, передається з покоління в покоління. ні економічна, ні політична еліта в умовах центральної європи не змогла передати статус своїм дітям.* * *мій основна теза в тому, що інтелігенція не тільки існує, але вона є правлячим, домінуючим класом в польських умовах, і, може бути, в меншій мірі - в умовах інших центрально-європейських країн. найчастіше найбільш схожою вважають угорщину.чехія, як вважають багато соціологів, є більш західним суспільством, де статус еліти більш сильно визначається економічним капіталом (еліти більш буржуазні).так, можна говорити про три типах домінуючою еліти.у типових західних суспільствах найбільш постійним типом еліти вважаються еліти економічного капіталу.центрально-європейські країни з польщею, як самим типовим випадком, - з домінуючими культурними елітами.і потім, далі на схід, країни, в яких домінуючим типом ресурсу є політичний капітал.