Чи не надто жорстоко тарас більша покарав андрія за зраду

Сучасник івана франка, лесі українки, павла грабовського, володимир самійленко увійшов в українську літературу як усебічно обдарована людина — талановитий лірик, дошкульний сатирик і фейлетоніст, драматург і перекладач. у центрі його інтересів завжди була україна і її багатостраждальний народ, задля неї він, власне, і жив, тому зневажливо ставився до псевдопатріотичної деяких земляків. їх базікання про «високі матерії», неробство, боягузтво володимир самійленко висміює у вірші «патріоти». сюжет його простий: двоє хлопців стояли і розмірковували, а точніше, базікали, про «долю своєї землі». на словах вони «боронили» права народні, роздумували «про окремість натури», «давність своєї культури», фантазували про те, «як дійде народ своїх прав». а третій хлопчик стояв собі мовчки, бо «він мовити красно не міг», але щиро вболівав за долю своєї безталанної україни: вбачались йому патріотиіз купою слів голосних,а поруч мільйони голоти,і темність, і вбожество їх. але поет не схвалює і поведінку  третього юнака, хоч йому й болить безправне становище народу, його вбогість, темнота. автор вважає, що мало самого лише співчуття. справжній патріот — той, хто не сидить склавши руки, а бореться за краще життя, захищає народні інтереси. на цю ж тему написано сатиричний вірш «патріота іван». його герой сам себе вважає «благородним». він підлаштовується лід мужика, прагне говорити, як він, пише книжки про народ, захоплено цитує вичитане, хвалить тих, хто служить вітчизні. як і йому подібні «патріоти», іван клянеться в любові до селянина, а сам тільки й дбає, що про власну користь та збагачення: що за славний патріота наш іван, якби хто знав! тільки що роззявить рота, про народ уже й почав, а казать промову стане, то не жди, щоб був кінець. він і сам колись пристане до роботи… в гаманець. вибири собі речення