Уякому рядку названі способи творення слів є неморфологічними. а префіксальний,афіксальний, лексико-семантичний; б морфолого-синтаксичний, лексико-синтаксичний, лексико-семантичний; в флексійний, безафіксний, абревіація; г префіксально-постфіксалний, основоскладання, перехід однієї частини мови
в іншу. укажіть ряд спільнокореневих слів. а стрункий, виструнчився, струнний, стрункість; б нажалітися, жалібний, жаль, ужалити; в вухо, вушний, навушник, вухастий; г скошений, косар, косити, косий. 3. позначте рядок слів, у якому усі наведені слова є а універмаг, агітпункт, головпостач,
міндобриво; б автопарк, жовтогарячий, світлошкірий, лунапарк; в двотомник, рагс, правосторонній, лісостеп; г військовослужбовець, ліворуч, хмарочос, начдив. 4. позначте рядок слів, у яких префікс пере- має різні значення а перехворіти, перечитати, перетнути; б перехолодити, переоцінити,
перехвалити; в перескочити, перепливти, перелетіти; г перепробувати, переполоти, перечистити. 5. укажіть ряд іменників, від яких за суфікса –ськ- утворюються прикметники зі зміною кінцевого приголосного твірної основи. а карпати, узбек, золотоноша; б казах, калуш, козак; в вишгород, запоріжжя,
париж; г латиш, ткач, сиваш. 6. у якому рядку не всі запропоновані слова утворені префіксально-суфіксальними способом а проінформувати, відсканований, розмальований, вибілений; б зарозумілий, закреслений, роздрукувати, перемудрити; в пообмотувати, висіяний, по-своєму, помріяти; г переписувати,
потрійний, розрізати, перезимувати. іі рівень 7. укажіть рядок, у якому вказано суфікси, що є твірними для присвійних прикметників а –ичн-, -ат-, -к-; б -ов-, -ин-, -ів-; в -їв-, -ача-, -ка- г -уч-, -ит-, -ев-. 8. укажіть рядок слів, у яких допущено помилку при творенні прикметників. а збаразький,
німецький, казахський; б запоріжський, цюріський, ірацький; в овруцький, цурюпінський, празький; г чорнуський, дрогобицький, градизький 9. укажіть рядок сполучень слів, у яких зафіксовано плеоназми. а головний фаворит, реальна дійсність, маршрут руху; б нечуваний обман, феєричний виступ, щире
зізнання; в головна думка, емоційні вигуки, спільне співробітництво; г природний розум, забутий вислів, особисто я. ііі рівень 10. утворіть чоловічі та жіночі назви мешканців населених пунктів чи ічних територій. австрія, австралія, чернігів, чернівці, тернопіль, бобринень, буча. 11. утворіть від
поданих слів іменники безафіксним способом. блакитний, поганий, мутний, молодий, юний, бігти, боліти, забігти, розкласти, винаходити, розчиняти, вимислити, витікати, вибирати. 12. розподіліть слова за колонками відповідно до морфемного складу п+к+з; п+к+с+з; к+с+з. вільний, білизна, щорічний,
білесенький, додатковий, під'язичний, донька, прибитий, найкрутіший, прибіг, морський, розвеселити, парубоцький, безмежний, дідів, сільський, звозити, ризький

Важливим компонентом ділового спілкування є етика мовлення. недаремно один мудрий філософ сказав: ”заговори, щоб я тебе побачив. ” вислів віками не втрачає своєї актуальності. адже від того, якими лексичними засобами володіє мовець, яку має інтонацію, вимову, як послуговується жестами, емоціями – залежить рівень його освіченості і культури. виховану людину завжди вирізняє ввічливість, привітність, доброзичливість, тактовність, стриманість, повага до співрозмовника, здатність до співчуття та розуміння оточуючих. і особливу роль у цьому відіграє слово: вчасне, доречне, вагоме, переконливе. вміння володіти словом – велика майстерність. не секрет, що не завжди на належному рівні ведуться ділові переговори, виступи перед співробітниками чи незнайомою аудиторією. і, на жаль, частково огріхи на невдало підібрані й сказані слова. наприклад, доповідачі, лектори у своїх виступах часто вживають російські слова в українському варіанті або ж навпаки, тобто калькують їх. насичують свою мову просторіччям, територіальними діалектами, нехтуютьвимовою, а іноді й роблять це навмисне, мовляв, для” кращого ефекту”, але досягається зворотній. часто можна почути, як через мовознавчу некомпетентність порушується граматична й лексична структура слів. нерідко виступаючі говорять: лєкція (замість) лекція тєма (замість) тема проблєма ( замість) проблема навєрно ( замість) мабуть канечно, конєшно ( замість) звичайно невздовзі ( замість) невдовзі пойнятно ( замість) зрозуміло поощряє ( замість) заохочує европа ( замість) європа сольоний ( замість) солоний тута ( замість) тут не завжди розрізняється й логічна структура слів. наприклад: прошу (будь ласка) і прошу (звертаються з проханням) , шкода (про жалість, втрати, збитки) і шкода ( даремно, не варто) . трапляється, що не точно коментується значення і вживання паронімів. наприклад: відігравати ( роль) , грати (на чомусь) і грати (конструкція) . іноді мовці у виступах використовують книжні слова, різні граматичні звороти, маловідому термінологію. така мова не сприймається слухачами, стомлює їх, створює дискомфорт є свідчить про низький рівень виступаючого. бувають випадки, коли доповідач чи лектор нав’язливо звертається до слухачів: “вам зрозуміло? ”, “вам ясно? ”. запитання такого типу свідчать, що виступаючий недооцінює слухачів і цим ображає їх. отже, аби не траплялося подібних ситуацій, потрібно скористатися загальноприйнятими нормами ділового етикету. мова виступу, доповіді, лекції має бути бездоганною, простою, зрозумілою широкому колу слухачів. слід уникати іншомовних слів, якщо є українські відповідники; сполучників типу: тому що; через те, що; у зв’язку з тим, що; враховуючи те, що; з огляду того, що; зважаючи на те, що; так, як; про те, що і т. д. важливим є також правильне й доречне використання вставних слів і виразів, обережне послуговування крилатими словами та іншими фразеологізмами. тут треба враховувати професіональний і віковий контингент слухачів. для ефективності ділових взаємин варто зорієнтуватися не лише в собі, а й в тих, хто оточує, виробити свою манеру спілкування. спілкуючись, треба триматися скромно й впевнено. належить подбати й про атмосферу приязності, товариськості, вільного й рівноправного обміну думками. необхідно передбачати і враховувати реакцію слухачів. доповідач повинен говорити чітко, переконливо, не поспішаючи, в ході мовленнязмінювати інтонацію, щоб мова не була монотонною. буває й так, що спілкуючись, співрозмовники не завжди розуміють один одного. не слід забувати, що в будь-якій ситуації можна дійти згоди. запорукою успіху в цьому є взаємодовір'я. отже, уважне, дбайливе ставлення до мови є зовнішньою ознакою мовного етикету.