Напишите кратко как и почему в афинах развился демократический строй?

начало демократии положил солон. он отменил долговое рабство, покончил с безраздельной властью аристократов, подготовив,тем самым, почву к демократии.тирания писистрата еще более ослабила власть аристократов.и только после реформ клисфена афины стали демократическим полисом. теперь демос (обычный народ) через народное собрание определяли политику государства.наивысший расцвет афинская демократия получила в конце греко-персидских войн при власти перикла. он внес большой вклад в развитие демократии. сделал оплачиваемыми государственные должности, а также хорошо платил художникам, скульпторам, архитекторам, камнетесам,землекопам и строителям.что и говорить, при демократии афинскому демосу стало жить гораздо легче, хотя эта система и не была идеальной. минусы

заключались в следующем:                                                               правами и в афинах владело меньшинство населения. женщины, дети, метеки (свободные люди, не имевшие афинского гражданства) и рабы не имели право участвовать в народном собрании.крестьяне, жившие в поселениях на территории аттики, не всегда могли присутствовать на народных собраниях, которые проводились слишком часто (каждые 8-9 дней).не каждый свободный гражданин мог занять важную государственную должность, для этого необходимо было иметь образование, которое стоило дорого.отношения с союзниками складывались не лучшим образом. дело в том, что перикл стремился включить в морскую державу как можно больше греческих полисов, где сразу устанавливал демократический строй. такое усиление афин пугало полисы, где, по-прежнему, у власти еще находились аристократы или олигархи. именно поэтому такие полисы и объединились в последствии в пелопоннесский союз во главе со спартой, для борьбы с афинами.

Объяснение:

У тексті документа її автори називають територію держави Військом Запорозьким, Малою Руссю, Україною[9].

Законодавча влада надається Генеральній Раді, що виконує роль парламенту, до якої входять генеральні старшини, цивільні полковники від міст, генеральні радники (делегати від полків з людей розважливих і заслужених), полкові старшини, сотники та представники від Запорозької Січі (стаття 6). Генеральній Раді належало працювати сесійно, тричі на рік — в січні (на Різдво Христове), квітні (на Великдень) і жовтні (на Покрову). На своїх зборах Генеральна Рада розглядає питання про безпеку держави, спільне благо, інші громадські справи, заслуховує звіти гетьмана, питання про недовіру йому, за поданням гетьмана обирає генеральну старшину.

Найвищу виконавчу владу мав гетьман, влада якого була довічною, та Генеральна Старшина: «Тому ми, Генеральна Старшина, кошовий отаман та все Військо Запорізьке, домовились і постановили з Ясновельможним гетьманом при елекції його вельможності таке право, яке має бути вічно у Війську Запорізькому збережено: у Вітчизні нашій першість серед радників належить Генеральній Старшині — як через респект до їх урядів головних, так і постійній при гетьманах резиденції; після них ідуть городові полковники, які будуть пошановані за громадських радників.»[10]. У період між сесійними зборами Генеральної Ради гетьман виконував її повноваження. Можливості гетьмана і його владні повноваження були значно обмежені статтями 6, 7 і 8. Відповідно до цих положень гетьман не мав права розпоряджатися державним скарбом та землями, проводити власну кадрову політику, вести самостійну зовнішню політику. Йому також було заборонено створювати якусь власну адміністрацію, він не міг застосовувати покарання до винних. Для задоволення матеріальних потреб гетьманові виділялись певні рангові маєтності з чітко визначеними прибутками, проте лише на час його перебування на посаді.

В III розділі документу зазначена хозарська гіпотеза походження козацтва та союзницькі наміри щодо співпраці з Кримським ханством: