Кv-vii главам повести н.в. гоголя «тарас бульба» 1. проанализируйте указанные главы, опираясь на предложенные вопросы. анализ должен быть не менее 1,5 стр. излагайте свои мысли последовательно, не нарушая логики повествования. стоит помнить, что тема - это предмет рассуждения. выражайте позицию автора, высказывайте собственные суждения. • центральная сюжетная линия глав, • как юго-запад польши воспринял слух о появлении запорожцев? • что думает тарас бульба о военном будущем своих сыновей? • что происходило под городом дубно? • как андрий стал предателем? • что увидел андрий в г.дубно? • значение слов панночки о долге перед родиной и семьёй. • что отвечает ей андрий? как это его характеризует? • что пишет гоголь о предательстве андрия? • что случилось ночью в стане запорожцев? • как выглядели запорожцы перед сражением?

За даними з життєпису, що міститься у складі рукопису його трагедій XI ст., Есхіл народився в 525 до н. е. в сусідньому з Афінами містечку Елевсіні, його батьком був Евфоріон, що належав до стародавньої афінської аристократії, евпатридів. Есхіл воював з персами у Марафонській битві (490 до н. е., цей факт із гордістю відзначається у його епітафії), де загинув його брат Кинагир, брав участь також у битві при Саламіні (480 до н. е.), оскільки розповідь про цей бій у «Персах» вірогідно належить очевидцеві, і, ймовірно, при Платеях (479 до н. е.). За молодості Есхіла, за часів занепаду Пісістратидів, Афіни були малозначимим містом, але йому довелось стати свідком тріумфу демократичного ладу, який вивів Афіни на провідне місце в грецькому світі, що сталося після греко-перських воєн.

Вперше Есхіл-драматург виступив у 500 до н. е., та лише через 16 років Фортуна всміхнулася йому — він переміг у традиційних змаганнях драматургів на т. зв. Великих Діонісіях. І шістнадцятирічна робота над собою не минула даремно: Есхіл ще 12 разів займав перше місце у цих змаганнях.

Протягом життя Есхіл кілька разів виїздив з Афін до тогочасної грецької колонії Сицилії, правителі якої залюбки приймали в себе поетів, художників і філософів. Крім «батька трагедії», там бували уславлені лірики — Симонід, Піндар, Вакхілід.