Іть, благаю. есе на тему " що робить мене щасливою", зі складно підрядним реченням

Щастя — це відкривати незвідане. першовідкривачі нових земель були, мабуть, дуже щасливими людьми. а якими ж щасливими виявилися космонавти — першовідкривачі космосу! чехословацькі мандрівники зігмунд і ганзелка — щасливі наші сучасники: вони своїми очима бачили природу і людей африки, америки, азії, європи, зняли багато документальних фільмів, написали дуже цікаві книги.щастя — це відчувати красу рідної природи, як т. г. шевченко, п. г. тичина, і. с. нечуй-левицький, в. м. мабуть, велике щастя випало м. коцюбинському, коли він, мандруючи прикарпаттям, збирав матеріали для своєї повісті "тіні забутих предків".бути щасливим — це означає бути всебічно розвиненою людиною, любити свою вітчизну, рідну природу, мистецтво, працю, справедливість.як же зробити людину щасливою? напевно, достатньо зробити приємний комплімент про зовнішність і її очі засяють по-іншому.  я вважаю, що людина не може бути щасливою без можливості проявити свої почуття. також, не менш важливим, мати заняття до душі, яке б приносило задоволення.

План 1. людина і природа. 2. стихійні лиха. 3. любіть природу! багато століть тому, людина цілком залежала від природи. вона була безпорадною перед сильною зливою, пожежами лісів, виверженнями вулканів… але вона жила в єдності з природою. вона була вдячною за їжу, що давав оточуючий світ, та за придатні умови для існування. людина була чутливіша для природних ритмів, адже їй це вижити та пристосуватися до можливих природних змін. сьогодні здається, що людина нарешті перестала залежати від природі. ми починаємо вірити в ілюзію, що нібито ми самі по собі, окремо від неї, що ми підкорили її, поставили собі на службу. цьому здебільшого сприяє технічний прогрес. ми навчилися створювати геніальні механізми, модифікувати їжу з незрозуміло чого, ми влізли навіть у днк людини та програмуємо її генетичний код, ми навчилися створювати дітей «під заказ» - з пробірки. та чи це дає нам привід для гордості? насправді ми залишилися на рівні доісторичних людей, з однією різницею, що майже остаточно втратили зв'язок з природою. ми також безпорадні перед обличчям стихійних лих. проти цунамі, потужних землетрусів або торнадо безсилі усі наші наукові розробки. ми в змозі лише приблизно передбачити час катастрофи, але не знешкодити її. вулкани, що вивергаються й сьогодні,і також не питають для цього дозволу. а ми тільки й встигаємо евакуювати наступну порцію жителів небезпечних регіонів. можливо, пора забути про свою надуману велич, відволіктися від своїх новомодних гаджетів та повернутися обличчям до землі, природи та нарешті усвідомити, що ми є одним цілим. ми пов’язані глибше, ніж можемо собі уявити. ми маємо шанувати її, берегти та любити. можливо тоді, і самі нарешті зможемо еволюціонувати як вид.