Какие человеческие качества академикам пустовойту и лукьяненко стать учёными мирового масштаба

Начитанность, целеустремленность, желание и возможности

Температура - один із найважливіших факторів, який впливає на живі організми. від цього фактора залежить нормальний перебіг усіх життєвих процесів в організмі - обмін речовин, ріст, розвиток та ін. температура більш-менш закономірно змінюється впродовж доби і від сезону до сезону. температурний режим також залежить від ічної широти, висоти місцевості над рівнем моря та ін. температура - важливий обмежуючий фактор. межами толерантності для будь-якого виду є максимальна і мінімальна летальні температури, за межами яких вид смертельно уражують спека або холод. для більшості видів температурний інтервал існування складає від 0 до 50°с, що обумовлено властивостями протоплазми клітин. адаптаційні процеси в тварин стосовно до температури до появи пойкілотермних (холоднокровних) тварин - температура їх власного тіла змінюється зі зміною температури навколишнього середовища і гомойотермних (теплокровних) - вони мають постійну температуру тіла, яка не залежить від температури зовнішнього середовища. і пойкілотермні, і гомойотермні тварини в процесі еволюції набули здатності регулювати температуру свого тіла. ця здатність називається терморегуляцією. залежно від пристосованості до температури виділяють евритермних (пристосованих до значних коливань температури) і стенотермних (пристосованих до певних температур) організмів. відомі морфологічні (різні життєві форми рослин і тварин) і фізіологічні (акліматизація, міграція, зимівля, літня сплячка, анабіоз, діапауза) адаптації до дії низьких і високих температур. в оптимальному температурному інтервалі організми почувають себе комфортно, активно розмножуються і чисельність популяції зростає. в умовах дії крайніх меж оптимального температурного інтервалу організми почувають себе пригнічено. при подальшому похолоданні (нижня межа стійкості) або підвищенні температури (верхня межа стійкості) організми потрапляють у «зону смерті» і гинуть. цим прикладом ілюструється загальний закон біологічної стійкості (за м. ламоттом), який можна застосувати до кожного з обмежуючих факторів. величина «оптимального інтервалу» характеризує «величину» стійкості організмів, тобто величину його толерантності до цього фактора, або екологічну валентність.