Хороший конец рассказа федько халамидник. желательно на укр

Жив собі звичайнісінький хлопчик. можливо — занадто енергійний, непосидючий і вигадливий. вигадувати йому доводилося, щоб трохи прикрасити своє нудне життя у провінції. від його вигадок батьки мали чимало клопоту. у них було два методи виховання: мати сварила, батько лупцював. федько чесно розповідав батькові про свої вчинки. він не хитрував, не зменшував своєї провини, не викручувався, хоча знав, що його битимуть. батько наче й поважав синову чесність (давав дрібні гроші), але жодного разу не став на бік сина і не спробував його зрозуміти.не склалися у федька добрі стосунки із сусідським сином багатія — толею. чесний і сміливий федько викликав у слабкого сором'язливого толі заздрощі. саме через них він бігав босоніж по калюжах після дощу, через них стрибнув на крижину під час льодоходу. перескочити по крижинах, через річку, як це зробив федько, у толика не вийшло. його врятував федько, а сам зірвався у крижану воду. сміливого вчинку федька наче ніхто й не помітив. всі мовчали навіть тоді, коли підступний толя оббріхував федька перед батьком, щоб самому уникнути покарання. федькові стало шкода малого боягуза і він уперше в житті збрехав, підтвердивши слова толі. і федька в черговий раз відлупцював батько. з високою температурою після крижаної води, побитий батьком федько через три дні помер. толі було байдуже, він навіть нечесно присвоїв собі і ножик, і чижика.дорослі плакали, проводжаючи труну з хлопчиком до цвинтаря. можливо, тільки після трагічної смерті всі нарешті зрозуміли, що федько був не халамидником, а хорошим хлопчиком — чесним і сміливим.

.

«капитанская дочка» повествует о конкретных событиях 70-х годов 18 века, когда недовольство крестьян и жителей окраин россии вылилось в войну. но этой темой повесть не ограничивается. одновременно пушкин ставит и решает ряд важных вопросов о патриотическом воспитании, о верности, достоинстве человека.

с чего же начинаются события в повести? молодой офицер петр гринев отправлен служить в белогорскую крепость. следуя туда, он с дядькой савельичем во время бурана заблудился, но случайно встретил мужика, который вывел их к постоялому двору. юноша, чтобы провожатого, отдал ему свой зимний тулуп. потом окажется, что этим мужиком был сам пугачев.

пушкин изображает пугачева сложной натурой. с одной стороны, он вор, злодей, государственный преступник. он объявляет себя царем, собирает войско, осаждает города, казнит непокорных военных. мы видим его на расправе в белогорской крепости: «пугачев мрачно нахмурился и махнул белым платком. несколько казаков подхватили старого капитана и потащили к виселице..». но, с другой стороны, он и справедливый, благородный, помнящий добро. именно пугачев гриневу выбраться из крепости, занятой мятежниками. еще раз придется петру увидеть благородство предводителя, когда он спасет машу миронову, капитанскую дочку, от ненавистного швабрина. эти поступки свидетельствуют о незаурядной натуре емельяна пугачева, который умел щадить не только друзей, но и врагов. его гуманное поведение вызывает у меня искреннее уважение.