Составе план как кабачек снимался в кино (ася кравченко) лошадь

пошуки й визначення сенсу життя, здійснення ідеалу пов'язані зі змістом поняття «щастя». в кінцевому підсумку моральна свідомість «вирушає» на пошуки сенсу життя, бажаючи зробити це життя щасливим. щастя, хоч би в чому воно полягало стосовно кожної людини нарізно, можливе тільки за вдоволення перших матеріальних потреб людини (добролюбов). водночас стан специфічно моральної вдоволеності, позначений поняттям «щастя», пов'язаний з усвідомленням людиною своєї життєдіяльності як осмисленої, вільно підпорядкованої досягненню поставлених цілей. поняття «щастя» фіксує ступінь вдоволення індивіда від реалізації життєвих цілей, оцінку досягнутого в порівнянні з високим ідеалом. серед учених-етиків утвердилося визначення розглядуваного поняття моральної свідомості як такого стану людини, «який відповідає найбільшій внутрішній вдоволеності умовами свого буття, повноті й осмисленості життя, здійсненню свого людського призначення» к отже, для досягнення щастя людина повинна: а) мати ясне уявлення про життя, спроможне зробити її існування повним і осмисленим, що забезпечує реалізацію її людського призначення; б) оскільки хронічного щастя так само немає, як нетанучої криги (герцен), людина мусить постійно триматися свого уявлення про життя, прагнути його реалізувати в усіх виникаючих ситуаціях морального вибору; в) нарешті, для відчуття щастя абсолютно необхідний збіг у"достатній мірі актуального стану буття та уявлення про те, яким воно має бути.

моральна практика дає багатий спектр уявлень про щастя: для одних людей — це цікава робота, якій ві усе життя до решти, для інших — спілкування з коханою людиною, сім'я. для багатьох щастя невіддільне від кар'єри, просування службовими сходинками, слави, матеріального достатку. справді, на рівні особистого світовідчуття в поняття «щастя» вкладається передусім «предметний» сенс, пов'язаний з конкретною метою життєдіяльності. при цьому часто засоби досягнення щастя приймаються за саме щастя. оскільки засооїв цих оезліч і вииір їх диктується конкретною ситуацією (для хворої людини — це здоров'я, для стомленої, засмиканої життєвими похилої людини — це спокій, для молодої людини — рух, калейдоскоп подій), то на рівні буденної свідомості виникає ілюзія незводимості безлічі уявлень до єдиного поняття.

ототожнення щастя та засобу, що до нього веде, породжує (за втрати цього засобу) висновок про недосяжність щастя, його ефемерність. це підмітив ще сенека, котрий вказував на помилку, властиву всім людям, які прагнуть щасливого життя. вона полягає в тому, що «прий-мають засоби до нього за його саме й чим більше до нього прагнуть, тим далі від нього опиняються» як уже зазначалося, питання що таке щастя людське, як досягти щастя, належать до числа «вічних» питань. вони хвилювали людину ще в сиву давнину, що відобразилося в народних повір'ях, приказках та прислів'ях. тзіра у вдалий випадок, який принесе щастя, жива й у наш час. при нагоді старші люди скажуть: «не родися красивим, а родися щасливим». проводжаючи в самостійне життя, зауважать: «кожен сам коваль свого щастя». все це є узагальнення багатоманітності життєвого досвіду пошуків і переживань щастя.