Німець прогнав климка з паровоза біля станції? а) єнекієве. б) горлівка. в) г) слов'янськ

в). там климка німець

викинув його з поїзда.

Жанр  «лебеді материнства» за формою це, власне, колискова пісня. головне в поезії — побажання синові вирости справжньою людиною, вірним сином україни. мотив вірша — материнська тривога за долю її сина, перед яким відкривається дійсність, виповнена дива та любові, яку охороняють, «мавки чорноброві», та водночас постають і суворі реалії,— від них прагне вберегти дитину материнське серце. та «приспані тривоги», «чуже поле» — неминучі, і протистояти їм може тільки людина з твердим переконанням, з органічним чуттям родової пам’яті, з великою волею бути самою собою. особливості назви поезії назва поезії романтична. в. симоненко знайшов проникливі яскраві образи, щоб передати силу любові до батьківщини, до рідної української землі. почуття патріотизму — найсвятіше почуття людини. кожен з нас любить землю, де він народився, виріс, мову, вперше почуту з уст матері, вулицю, на якій зростав. любить сильно, щиро. а от знайти слова, щоб виразити свою любов,— важко. в. симоненко такі слова знайшов. він зумів передати у «лебедях материнства» й інтимність любові до рідної матері, й любов до прекрасної неньки нашої — україни у простих, щирих словах. композиція  «лебеді материнства» твір побудований як колискова, в якій матір, співаючи, мріє про щасливу долю своєї дитини: щасливе життя, гарну дружину, вірних друзів. він умовно ділиться на дві частини. у першій ми відчули материнську ласку й турботу про малого сина (він ще в колисці); у другій — йдеться мова про клопоти, які буде мати вже дитина дорослою людиною (і мавки чорноброві, і диво-наречені, і брати по духу). але за сином «завжди будуть мандрувати очі материнські і білява хата». сюжет  «лебеді материнства» починається вірш зі своєрідної розмови поета з сином про те, що він, підрісши, вирушить у життєву дорогу — з дорогою часто зв’язані зміни в людськім житті. поет говорить про зустрічі, які чекають на сина на життєвих шляхах, про майбутнє кохання, друзів, дружину. все, все може вибирати людина. і шляхи, якими піде. та завжди з сином будуть «очі материнські і білява хата». звернемо увагу на епітет «білява хата» — він не тільки передає традиційний білий колір хати, а й наче олюднює її, створює таке враження, неначе йдеться про живу істоту, людину. шлях, у який виряджає сина поет, сповнений тривог і небезпек. та сили юнакові, мужності надає рідна земля, любов до неї. завершується поезія «лебеді материнства» крилатою фразою, що здається створеною не симоненком менш як тридцять років тому, а в сиву давнину і самим народом,— стільки в ній геніальної простоти, мудрості, глибини почуття й думки: можна все на світі вибирати, сину, вибрати не можна тільки батьківщину.

джерело:   довідник цікавих фактів та корисних знань © dovidka.biz.ua