Напишіть будь-ласка які роздуми викликає образ юнака з твору євшан-зілля

Тема збереження історичної пам'яті в поемі «євшан-зілля» миколи вороного для кожної людини надзвичайно важливо знати й відчувати, що вона не сама в цьому світі, що в неї є рідні, що на неї завжди чекають і їй є куди повернутися. де б ми не були, які б дива не бачили, але справжній затишок можна знайти лише вдома, у рідній країні. тільки тут радість буде справжньою, а горе розділять близькі по духу й крові люди. любов до рідного краю є необхідною складовою гармонійної особистості, щасливої людини. саме тому ця проблема надзвичайно гостро постає у зламні періоди розвитку людства, тому до неї неодноразово зверталися й звертаються митці. темі збереження історичної пам'яті, шанування своєї землі, батьківщини присвятив поему «євшан-зілля» микола вороний. узявши за сюжетну основу легенду з галицько-волинського літопису про те, як князь володимир мономах під час походу взяв у полон сина половецького хана, м. вороний створив цілком оригінальний художній твір. володимир мономах залишив хлопця на чужині, в києві. за гарну вроду хлопця оточили розкошами й увагою, тому він швидко забув рідний край і батька. але старий хан журився й плакав за своєю дитиною, не спав, не їв і, врешті, спорядив до києва гудця, який мав пробудити пам'ять хлопця, нагадати, де його земля. але умовляння не діють, навіть пісні (ані про волю половецьку, ані материна колискова! ) не справляють враження на сина половецького хана. м. вороний не просто переказує сюжет легенди, поет творчо переосмислює літописний текст і надає твору особливо ліричного й водночас драматичного звучання. старий посланець, розуміючи, що його намагання марні, тяжко хилить голову на груди, адже «там, де пустка замість серця, порятунку вже не » і лише застосування магічного євшан-зілля змушують хлопця згадати, хто він є, яке його коріння, де його батьківщина. за літописом, юнак, заплакавши, мовив: «да лучче єсть на своїй землі кістьми лягти, аніж на чужій славному бути». саме ці слова винесені в епіграф поеми. м. вороний наголошує, що в оповіді про половецького хлопця є надзвичайно важливе пророкування для всіх майбутніх поколінь усіх народів. таке попередження, на жаль, виявилося не зайвим і для українців, із яких багато хто відцурався й забув свій край. скільки розсіяно по світу таких синів половецького хана, що за матеріальними благами загубили віру в духовне, але ж багато і в самій україні! у заключних акордах поеми митець звертається вже безпосередньо до україни, доля якої бути матір'ю синів, що не шанують, цураються свого роду. марними є співи кобзарів, «що співали-віщували заповіти благородні». ніщо не може змусити народ поважати себе. отже, виходить, що «тієї сили, духу, що зрива на ноги, в нас нема, і манівцями ми блукаєм без » ті, хто в душі стали манкуртами, не можуть прокинутися й згадати себе. риторичним постає питання автора про те, де ж узяти того євша- ну, «того зілля-привороту, що на певний шлях направить, — шлях у край свій повороту? ! » таке ж питання можна було би поставити й до багатьох зараз, і дуже хочеться, щоб ми не чекали якогось дивного казкового євшан-зілля, а знайшли в собі сили й бажання бути гідними своєї землі, шанувати себе.

ответ:

ми вчимося бути сильними, вміти за себе постояти. хлопчик, попри намагання виділитися серед інших, мав добре серце. це дуже проявилося у випадку, коли запускали повітряного змія. те, що він трохи ображає своїх товаришів, не варте похвали. федько любить говорити правду, за що його нагороджує батько монетами. вміє терпіти біль, мовчки приймає покарання за витівки. ніколи не зраджує товаришів. провина толика, взята на себе, коштувала федькові життя. поганий приклад показує толик. він кволий, має слабке здоров’я, тому витівка перейти річку по кризі до трагічного наслідку.треба зважати на свої можливості та не робити необдуманих вчинків. також погано обманювати та перекладати свою вину на інших, як це зробив толя. не можна бути черствими та байдужими, бо це може причинити біль іншим. спірка, стьопка, васька, грицик вчать нас бути дружніми, веселими.  

    трагічні події   в оповіданні пробуджують співчуття, заставляють зрозуміти якими не треба бути, вчать вміти аналізувати свої життєві вчинки.

объяснение: думаю що це правельна відповідь