Написать сочинение со следующим началом "я считаю, что человек сам отвечает за свою "(на примере героев рассказа л.н. толстого "кавказский пленник")

человека называют человеком, когда он способен отвечать за свои поступки, поведение, за результаты своей деятельности, держать в своих руках личную судьбу, готовый к любым испытаниям и . если нет ответственности за себя, говорят в народе, человека нет - он, в сущности, есть лишь предисловие к человеку.ответственность - это обязанность перед кем-то или перед чем-то. наш общественный долг, честь и совесть, жизненная позиция - это мера ответственности перед обществом. каждый должен научиться руководить собой, т.е. самовоспитывать себя. самовоспитание - это также проявление ответственности, которая свидетельствует о зрелости человека, его духовную стойкость.ю. герман, писатель, один из своих романов назвал «я отвечаю за все! » в нем он пишет о военных (1941-1945, великая отечественная война) и послевоенных годах. много поколений людей жило с девизом: «я отвечаю за все! » они были настоящими героями, осуществляли героические подвиги. потеряв ноги на фронтовых дорогах, самолетами, а в послевоенные годы - тракторами, машинами; потеряв руки, писали зубами романы, повести, рассказы; без пищи в течение 45 дней боролись с морской стихией, не теряя при этом достоинства.

не мой ответ, но надеюсь что

Трагедія другої світової війни у зарубіжній літературі (на матеріалі творів г. белля та в. бикова) війна — це неприродний стан людини. знецінюючи найбільшу коштовність на землі — людське життя, вона є трагедією як для переможних, так і для переможців. у другій світовій війні і уряду, і народи країн антигітлерівської коаліції мали ясну позитивну мету: вони боролися проти фашизму. тому література про цю війну мала, в першу чергу, антифашистську спрямованість, патріотичний пафос. проте не менш вагомими тут є протест проти самої сутності війни як насильства над людиною, проти війни, яка знищує в людині людське і перетворює її на потвору з психологією тварин. саме такий підхід у зображенні війни спостерігаємо у творах г. белля, в. викова, я. івашкевича, в. некрасова. війна у творах німецького письменника геріха белля — це війна переможених. він зображує її останній період — період відступу і поразки, проте белля цікавила не війна як така, а людина на війні. "у величезній кількості жертв, — говорить він, — губиться окрема ", саме ця окрема людина, її страждання стають центральним об'єктом зображення. герої белля — солдати, єфрейтори, фельдфебелі, обер-лейтенанти — прості служаки, виконавці чужої волі, шо не знайшли в собі сили протистояти фашизму, а тому самі певною мірою від своєї причетності до його злочинів. ні, белль не виправдовує їх — він співчуває їм як людям. маленьке оповідання белля "подорожній, коли ти прийдеш у " пронизане величезним антивоєнним пафосом, до того ж йдеться не тільки про заперечення фашизму, а й будь-якої війни. сюжет оповідання будується на поступовому впізнаванні головним героєм, молодим пораненим солдатом, гімназії, в якій він навчався протягом восьми років і яку залишив всього три місяці тому, коли був відправлений прямо від шкільної парти на фронт. детально змальовуючи реквізит гімназії тогочасної фашистської німеччини (погруддя німецьких володарів від "великого курфюрста до гітлера", "взірці арійської породи" на стінах, погруддя цезаря, цицерона, марка аврелія, гермесова колона, зображення зевса, ніцше і т. белль показує читачеві, що подібний реквізит відповідає певній системі виховання і в даному випадку — виховання расизму, власної вищості і непереможності.